Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів Квасневської Н. Д., Шибко Л. В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу захисника Кравця А. О. на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2017 року щодо ОСОБА_2, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12016140110000007,

Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 лютого 2017 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дрогобич Львівської області, громадянина України, якиймешкає за адресою:

АДРЕСА_1,

раніше судимого, засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 71 КК ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_2 зараховано строк попереднього ув'язнення в строк відбування покарання.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь відділу охорони здоров'я виконавчих органів Дрогобицької міської ради кошти в сумі 4069 грн, які були затрачені на лікування потерпілого ОСОБА_3

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2017 року зазначений вирок місцевого суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він, 02 січня 2016 року, приблизно о 19.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в будинку АДРЕСА_1, під час сварки з ОСОБА_3, яка відбулася на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли раптово, умисно завдав останньому один удар ножем в ділянку задньо-бокової поверхні грудної клітки зліва, спричинивши потерпілому тяжке тілесне ушкодження у виді проникаючого ножового поранення, яке проникло в черевну порожнину з наскрізним пошкодженням селезінки, що супроводжувалось масивною зовнішньою та внутрішньо-черевною кровотечею та призвело до оперативного видалення селезінки.

У касаційній скарзі з доповненнями захисник Кравець А. О., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування вироку й ухвали та закриття кримінального провадження. Вважає, що дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ст. 124 КК, оскільки в матеріалах провадження відсутні будь-які докази, які б підтверджували його винуватість у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КПК. Зазначає, що місцевий суд порушив вимоги ст. 94 КПК. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, у зв'язку з чим вирок є незаконним та необґрунтованим. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370, 419 КПК.

Перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі, та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій і перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК, не підлягають.

Свій висновок щодо доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 121 КК суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до ст. 94 КПК, та в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 Вирок відповідає вимогам статей 370, 373- 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Такий висновок узгоджується з наведеними у вироку показаннями: потерпілого ОСОБА_3 про те, що саме ОСОБА_2 під час їх сварки, в момент коли він(потерпілий) повернувся, спричинив ножове поранення в область спини; свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були безпосередніми очевидцями події злочину та підтвердили, що саме ОСОБА_2 умисно завдав удар ножем ОСОБА_3; з даними протоколів огляду місця події від 02 січня 2016 року; з даними протоколу проведення слідчого експерименту від 14 березня 2016 року за участі засудженого, який не заперечував спричинення ножового поранення потерпілому; з висновками експертів № 3 від 02 січня 2016 року та № 138, про спричинення ОСОБА_3 ножового поранення з пошкодженням селезінки, що призвело до її видалення і ці ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Суд належним чином дослідив ці та інші докази по справі, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну оцінку. Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також не спростовані у касаційній скарзі. Тому, суд правильно обґрунтував ними обвинувачення засудженому та правильно, визнавши його винуватим, кваліфікував дії за зазначеним у вироку законом про кримінальну відповідальність. При цьому суд обґрунтовано, з наведенням належних мотивів, правильно відхилив доводи захисника та засудженого про те, що ОСОБА_2 спричинив ножове поранення захищаючись від протиправних дій потерпілого, оскільки, відповідно до показань потерпілого та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, потерпілий лише висловлювався нецензурними словами та жестикулював руками, а не нападав на засудженого і ударів не наносив. Ці покази суд правильно поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони узгоджуються між собою і не викликають сумніву у їх правдивості.

Крім того, доводи, які за своїм змістом близькі доводам касаційної скарги захисника, були наведені в апеляційній скарзі засудженого, вони були предметом перевірки суду апеляційної інстанції за результатами якої визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

З такими висновками судів погоджується і колегія суддів, оскільки засуджений умисно спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження за відсутності потреби оборонятися від протиправних дій потерпілого.

З урахуванням викладеного підстав вважати ОСОБА_2 необґрунтовано засудженим за ч. 1 ст. 121 КК, на чому захисник наголошує в касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог статей 50, 65, 71 КК, воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, п. 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Кравця Андрія Остаповича на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2017 року щодо ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.