Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Єлфімова О.В.,

суддів: при секретарі

Крещенка А.М., Квасневської Н.Д., Гапоні В.О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача ПАТ "Страхова Група "ТАС" на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015090170001117, за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Калуського міськрайонного суду за ч. 1 ст. 186 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

Вироком місцевого суду, залишеним без зміни ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 135 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Стягнуто з ПАТ "Страхова Група "ТАС" на користь потерпілої ОСОБА_6 матеріальну та моральну шкоду, а також шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності у розмірі 37 312,77 грн, 3 105,84 грн та 24 804 грн, відповідно.

Стягнуто з ПАТ "Страхова Група "ТАС" на користь потерпілого ОСОБА_7 матеріальну та моральну шкоду, а також шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності у розмірі 8 747,41 грн, 1 657, 57 грн та 24 804 грн, відповідно.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 150 000 грн та 5 000 грн у рахунок витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 150 000 грн та 5 000 грн у рахунок витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Комунального закладу "Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області" шкоду завдану злочином у розмірі 8 273,58 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської ОДА Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні шкоду завдану злочином у розмірі 8 622,25 грн.

Вирішено питання судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача просить скасувати судові рішення в частині стягнення з ПАТ "Страхова Група "ТАС" на користь потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 матеріальну та моральну шкоду, а також шкоду пов'язану із стійкою втратою працездатності, а кримінальне провадження в цій частині призначити до нового розгляду у суді першої інстанції. Вважає безпідставним стягнення з ПАТ "Страхова Група "ТАС" шкоди на користь потерпілих у зв'язку з невчасним повідомленням страхувальником про настання страхового випадку, що в такому випадку відповідно до п. 16 постанови пленуму ВССУ № 4 від 01 березня 2013 року (v0004740-13) зобов'язує відшкодовувати шкоду її завдавача. Стверджує про відсутність заяви потерпілих про виплату страхового відшкодування та неналежного документального підтвердження суми стягнутої на користь потерпілих матеріальної шкоди. Заперечує правильність стягнення шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності у зв'язку з відсутністю в їх позовних заявах таких вимог.

На касаційну скаргу представника цивільного відповідача надійшли заперечення від потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7, в яких вони стверджують про безпідставність викладених у скарзі доводів, у зв'язку з чим просять залишити її без задоволення.

Згідно з вироком суду, 21 листопада 2015 року о 20.05 год ОСОБА_5, керуючи автомобілем ВАЗ 21093, номерний знак НОМЕР_1рухався у м. Калуш із вул. Винниченка через регульоване світлофором перехрестя по вулиці Дзвонарська, Сівецька на проспект Л. Українки. В той час зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу, проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу перетинали пішоходи ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які вийшли на пішохідний перехід коли світив червоний сигнал світлофора для транспортних засобів. В момент виходу пішоходів на ліву смугу руху включився зелений сигнал світлофора для транспортних засобів, які рухалися у сторону перехрестя із вулиць Винниченка та проспекту Лесі Українки.Водій ОСОБА_5 проявив неуважність, не обрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, та рухаючись на швидкості 66 км/год, маючи об'єктивну можливість виявити небезпеку для руху, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, не дав дорогу пішоходам, вчинив наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та не зупиняючи автомобіль втік із місця події. При цьому порушення водієм ОСОБА_5 п. 1.3, п.п. "б" пункту 2.3, п. 10.1, п. 12.2, п. 12.3, п.18.2 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) призвело до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали тяжкі тілесні ушкодження.

Після чого, будучи причетним до скоєння ДТП, у порушення вимог п. 2.10 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , ОСОБА_5 не вжив всіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, не викликав автомобіль швидкої медичної допомоги, не відправив потерпілих до лікувального закладу, а також не повідомив про ДТП орган міліції. Замість цього, на причетному до ДТП автомобілі він зник з місця пригоди, чим завідомо залишив без допомоги потерпілих, на проїзній частині дороги.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Також цей суд переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доведеність винуватості засудженого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, кримінально-правової оцінки його дій за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК, розміру й виду призначеного покарання, відповідно до вимог ст. 433 КПК колегія суддів не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість судових рішень в цій частині не оскаржуються.

Щодо посилання у касаційній скарзі представника цивільного відповідача на неправильне вирішення цивільних позовів потерпілих, то колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами цього кодексу. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно п. 26.2 ст. 26 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-ІV від 01 липня 2004 року мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у разі встановлення ІІ групи інвалідності становить 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Саме цими нормами керувався суд при задоволенні позовів потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у тому числі, в частині стягнення на їх користь шкоди пов'язаної із стійкою втратою працездатності на підставі наданих ними в якості доказів - копій довідок МСЕК про призначення кожному із них другої групи інвалідності.

Крім того відповідно до п. 35.1 ст. 35 згаданого вище Закону України № 1961-ІV від 01 липня 2004 року (1961-15) для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Таким чином, ураховуючи, що закон для отримання страхового відшкодування, передбачає можливість повідомлення страховику про дорожньо-транспортну пригоду потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, доводи представника цивільного відповідача з цього приводу, є безпідставними.

Також спростовуються матеріалами кримінального провадження твердження представника цивільного відповідача про відсутність письмових заяв потерпілих про страхове відшкодування (т. 2 а.п. 82, 84).

З уваги на таке, колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції у повній мірі дотрималися положень кримінального процесуального закону під час вирішення заявлених у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 цивільних позовів. Постановлені цими судами рішення є законними і обґрунтованими, а відтак касаційна скарга представника цивільного відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК, колегія суддів

Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2017 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника цивільного відповідача ПАТ "Страхова Група "ТАС" - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.