Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у справі № 808/5222/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" до Запорізької митниці про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" (далі - ТОВ "КЛІОН") звернулось з позовом до Запорізької митниці про визнання протиправними дій щодо відмови у застосуванні митної вартості товару, визначеної позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2014/000210/2 від 12.06.2014 року; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00375 від 12.06.2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо визначення митної вартості товару за резервним методом, оскільки товариством було надано усі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару за основним методом.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2014/000210/2 від 12.06.2014 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2014/00375 від 12.06.2014. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Запорізька митниця ДФС звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 січня 2014 року між позивачем та OU "Rai Grupp" Естонія (Постачальник) укладено контракт № 98S/2013R на поставку свіжомороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Згідно даного контракту позивачем на митну територію України був ввезений товар - салака свіжозаморожена.

З метою митного оформлення товару 11.06.2014 позивачем по електронній системі було подано митну декларацію по формі МД-2 № 112050000/2014/013759 довідковий № 2796 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 242 819,83 грн. (тобто 6,24 грн. або 0,39 євро за 1 кг). Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість згідно ч.10 ст.58 MК України включає вартість товару згідно рахунків - 224 819,83 грн. та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України - 18 000,00 грн. Інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Разом з митною декларацією позивачем були надані наступні документи: контракт № 98S/2013R від 14.01.2014; рахунки № 14158 та № 14168 від 23.05.2014 та 03.06.2014, № 14137 від 29.04.2014; калькуляція продавця від 23.05.2014 та 03.06.2014; прайс-лист від 23.05.2014 та 03.06.2014; міжнародні товарно-транспортні накладні № 0699563 від 23.05.2014 та № 363675 від 03.06.2014; дві довідки про транспортні витрати № 85 від 03.06.2014 та б/н від 23.05.2014; договір на перевезення № 3629 від 14.06.2011; договір на перевезення М22/03/2012Е від 22.03.2012; договір на перевезення Т01-12/10 від 01.12.2010; платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 19.05.2014 № 350 та від 02.06.2014 № 396; дублікати ветеринарних свідоцтв від 27.05.2014 серії ГРД-00; 138239 та серії ГРД-00 № 138275 від 06.06.2014; сертифікат відповідності № UA1.028.X000916-13 від 28.01.2013; ветеринарні (санітарні) сертифікати № АА 055913 від 23.05.2014 та № АА 055930 від 03.06.2014; сертифікати походження № ЕЕ 222737 від 23.05.2014 та № ЕЕ 222781 від 03.06.2014; якісні посвідчення № 68 від 23.05.2014 та № 73 від 03.06.2014, експортні декларації № 14ЕЕ3300ЕЕ71303638 від 23.05.2014 та № 14ЕЕ3300ЕЕ71403848 від 03.06.2014; фінансові довідки 06/02-972 від 26.05.2014 та 06/02-1070 від 06.06.2014; експертний висновок № ОИ-244 від 29.05.2014 та лист б/н від 05.06.2014 Запорізької торгово-промислової палати; картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 16.11.2012.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, відповідач дійшов висновку, що документи, які надані для оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: в довідці про транспортні витрати № 85 від 03.06.2014 не вказано дату СМR № 363675 від 03.06.2014; в калькуляціях від 23.05.2014 та від 03.06.2014 не вказані дати інвойсів №14158 від 23.05.2014 та №14168 від 03.06.2014; п.п. 1.5.5 контракту від 14.01.2014 № 98S/2013R передбачено надання сертифікату якості, замість цього надані якісні посвідчення від 23.05.2014 № 68 та від 03.06.2014 № 73, чим порушені вимоги контракту; п.п. 1.5.6 контракту від 14.01.2014 № 98S/2013R передбачено надання декларації виробника, яка до митного оформлення не надається, чим порушені вимоги контракту.

У відповідності до ст. 53 МК України, 11.06.2014 декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

12.06.2014 декларантом додатково надано: лист 06/02-1118 від 12.06.2014 з роз'ясненням п. 1.5 контракту від 14.01.2014 № 98S/2013R; лист виробника б/н від 02.06.2014; лист виробника б/н від 10.06.2014; лист перевізника № 99 від 11.06.2014.

12.06.2014 митницею було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2014/00375 та прийнято рішення про визначення митної вартості за резервним методом згідно вимог ст. 59 МК України № 112050000/2014/000210/2.

12.06.2014 на підставі рішення митниці декларант оформив нову ВМД, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 29 959,65 грн.), про що зазначено в графі 47 ВМД.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями, ТОВ "КЛІОН" звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що у митного органу були усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а відтак рішення прийняті відповідачем є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з позицією судів про задоволення позовних вимог, однак вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. (далі - МК України (4495-17) ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч.1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Між тим, відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган посилався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості, наявність розбіжностей у документах поданих декларантом для здійснення митного оформлення товару та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів. При цьому, відповідачем був застосований резервний метод визначення митної вартості товару.

Проте, ті розбіжності в документах на які вказав митний орган, не відносяться до відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни товару.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Разом з тим, судами встановлено, що позивачем були додатково подані: лист 06/02-1118 від 12.06.2014 з роз'ясненням п. 1.5 контракту від 14.01.2014 № 98S/2013R; лист виробника про відсутність каталогів продукції, де також містилося роз'яснення, що продукція відвантажується зі складу на підставі інвойсу та CMR, які і є бухгалтерською документацією компанії; лист виробника про те, що калькуляція від 23.05.2014 виписана на інвойс № 14158 від 23.05.2014, а калькуляція від 03.06.2014 - на інвойс № 14168 від 03.06.2014; лист перевізника № 99 від 11.06.2014, яким підтверджено вартість надання транспортних послуг із перевезення вантажу за CMR № 363675 від 03.06.2014.

Проте митницею відомості додатково наданих документів не були враховано. Оскаржене рішення відповідача не містить обґрунтування причин неприйняття додаткових документів, наданих позивачем на вимогу митниці.

В оскарженому рішенні митниці зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації, згідно МД № 125110007/2014/203488 від 29.04.2014, № 125110007/2014/203487 від 29.04.2014.

Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Проте, суди вірно зазначили, що формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 112050000/2014/000210/2 від 12.06.2014 року та картки відмови № 112050000/2014/00375 від 12.06.2014 року, а відтак про наявність підстав для їх скасування.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року - залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.