Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Запорізької міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі № 808/8993/14 за позовом Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" до Запорізької міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення, -

У грудні 2014 року Запорізьке державне підприємство "Радіоприлад" звернулось з позовом до Запорізької міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення № 499 від 16.09.2014 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Скасовано прийняте Запорізькою міською виконавчою дирекцією Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності рішення № 499 від 16.09.2014 року в частині застосування до Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" фінансових санкцій у розмірі 4 961,01 грн. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року, Запорізька міська виконавча дирекція Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 11.08.2014 по 28.08.2014 відповідачем проведено перевірку дотримання порядку використання та своєчасності і повноти повернення невикористаних страхових коштів у ЗДП "Радіоприлад", за результатами якої складено акт № 1241 від 28.08.2014 р.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 499 від 16.09.2014 р. про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яким до відповідача застосовано фінансові санкції в розмірі 9151,38 грн., в т.ч. неправомірно витрачені страхові кошти в розмірі 5295,25 грн. (в т.ч. санаторно-курортне лікування - 4166,40 грн. та новорічні подарунки - 23,97 грн.) та штраф у розмірі 50% суми неправомірно витрачених страхових коштів в розмірі 2647,63 грн., пеня у розмірі 0,1% від несвоєчасно повернутих страхових коштів - 61,48 грн., штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно повернутих коштів Фонду - 1147,02 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення позивачем порядку використання страхових коштів та правомірність прийняття відповідачем рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Між тим, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Враховуючи те, що процедура банкрутства позивача не закінчена до дня застосування відповідачем фінансових санкцій за рішення Фонду № 499, суд дійшов висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій не засновано на законі.

Колегія суддів вважає передчасними такі висновки суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Згідно п.6 ч.1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків) (статті 47, 48 цього Закону).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. Надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань.

Постановою правління Фонду соціального захисту з тимчасової втрати працездатності № 12 від 25.02.2009 р. затверджено Порядок отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі-Порядок), який визначає умови отримання застрахованими особами і членами їх сімей (а також особами, які навчаються у вищому навчальному закладі) (далі - застраховані особи і члени їх сімей) санаторно-курортного лікування, сплаченого за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (2240-14) .

Пунктом 1.4 Порядку передбачено, що на путівці зазначаються профіль лікування та відповідний перелік послуг, що входять до вартості путівки, умови проживання та в обов'язковому порядку проставляється відповідна відмітка "Оплачено за кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності".

Відповідно до п.4.1 Порядку рішення про виділення путівки застрахованій особі приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (далі - комісія (уповноважений) із соціального страхування), на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки (форма № 070/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування" (z0661-12) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974) (далі - медична довідка).

Згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування" (z0661-12) вказане у п.8 зазначеної довідки, найменування місця лікування носить лише рекомендаційний характер про що свідчить назва самого пункту: "Рекомендаційне місце лікування…", тоді як основним критерієм за яким видається санаторно-курортна путівка є зазначене у п.5 довідки "Захворювання, з приводу якого хворий(а) направляється в санаторій".

Як вірно встановлено судами, комісією із соціального страхування ЗДП "Радіоприлад" прийнято рішення про виділення путівки застрахованій особі ОСОБА_4 на санаторно-курортне лікування до санаторію "Алмаз" за профілем лікування урологічних захворювань на підставі виданої Комунальною установою "Міська лікарня № 7" довідки форми № 070/о №297 від 12.09.2013 року, якою зазначеній особі рекомендовано санаторно-курортне лікування з приводу діагнозу: Виразкова хвороба. Хронічна виразка дванадцятипалої кишки та шлунку, стадія ремісії" (шифр за МКХ - 10 К - 25).

Путівкою № 343984 ОСОБА_4 направлено на санаторно-курортне лікування до санаторія "Алмаз" за профілем лікування урологічних захворювань, де останній пройшов санаторно-курортне лікування за рахунок страхових коштів Фонду в розмірі 4166,40 грн.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що ЗДП "Радіоприлад" необґрунтовано надано путівку на оздоровлення ОСОБА_4 за профілем лікування урологічних захворювань без наявності у останнього медичних показань для проходження такого оздоровлення, що призвело до безпідставного використання підприємством страхових коштів в розмірі 4166,40 грн.

Крім того, судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем для проведення позашкільного обслуговування дітей за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в перевіряємому періоді отримано 29 новорічних подарунків на загальну суму 695,13 грн., які видані в грудні 2013 року працівникам підприємства, один із яких вартістю 23,97 грн. виданий звільненій 17.12.2013 року ОСОБА_5

З огляду на це, суди дійшли вірного висновку про правомірність рішення відповідача № 499 від 16.09.2014 року щодо повернення коштів Фонду в розмірі 5295,25 грн.

Проте, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції в частині застосування Фондом фінансових санкцій за порушення ЗДП "Радіоприлад" законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Вирішуючи дане питання колегія суддів виходить з наступного.

Судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.07.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство ЗДП "Радіоприлад", та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Процедура банкрутства не закінчена до дня застосування відповідачем фінансових санкцій за рішенням Фонду № 499 від 16.09.2014 року.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Частина п'ята статті 19 цього Закону прямо встановлює, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Виходячи з наведеного можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Таким чином, що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання.

Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань щодо повернення коштів Фонду настав у позивача після 08.07.2009 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 4 липня 2011 року, 7 травня, 11 червня та 1 жовтня 2012 року, 26 лютого 2013 року (справи №№ 21-144а11, 21-289а11, 21-179а12, 21-298а12 та 21-34а13 відповідно).

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність рішення Фонду № 499 від 16.09.2014 року в частині застосування фінансових санкцій у розмірі 3856,13 грн. за порушення ЗДП "Радіоприлад" законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Враховуючи викладене, колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке скасоване помилково.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Запорізької міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року залишити в силі.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.