Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Паневіна В.О.,

суддів

Пекного С.Д. та Гриціва М.I.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 15 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на судові рішення щодо нього,

встановила:

вироком Зміївського районного суду Харківської області від 28 лютого 2007 року, залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2007 року,

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця та мешканця селища Комсомольського Зміївського району Харківської області, раніше тричі судимого, останнього разу - 24 квітня 2002 року за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 5 років, звільненого 05 серпня 2005 року умовно-достроково на 1 рік 7 місяців,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 2 роки.

Відповідно до ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк 2 роки і 1 місяць.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на корить експертної установи судові витрати в розмірі 94 гривні 15 копійок.

Згідно з вироком ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 17 листопада 2006 року близько 21 години на території школи № 2 селища Комсомольського Зміївського району Харківської області без мети збуту незаконно придбав (знайшов) наркотичний засіб - канабіс вагою 6,4836 грамів, зберігав його при собі, а наступного дня перевозив у вагоні електропоїзда в місто Харків, у якому близько 21 години цю речовину в нього виявили та вилучили працівники міліції.

У касаційній скарзі, як видно з її змісту, засуджений ОСОБА_1. просить судові рішення скасувати та закрити справу. Вважає, що у справі немає переконливих доказів його причетності до злочину. Обвинувальний вирок побудовано в основному на його викривальних показаннях, даних ним під час досудового слідства внаслідок застосування насильства з боку працівників міліції. Розслідування справи проводилось з порушенням його процесуальних права, зокрема, його позбавили можливості користуватися послугами захисника. Водночас зазначає про призначення йому надмірно суворого покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи та зроблений обгрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_1. у злочині. Цього висновку суд дійшов на підставі показань самого засудженого, даних ним під час досудового слідства та в судовому засіданні, у яких він визнавав фактичні обставини скоєння інкримінованого йому діяння, даними протоколу виявлення та вилучення рослинної подрібненої речовини, яка за результатами висновку судової-хімічної експертизи є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, вага якого становить 6,4838 грамів.

Сукупність цих доказів, якими суд дав правильну правову оцінку, переконливо свідчать про вчинення ОСОБА_1. інкримінованих йому заборонених дій з наркотичними засобами. Тому доводи скарги про незаконність засудження є необгрунтованими.

Порушень чинного кримінально-процесуального законодавства при проведенні досудового слідства та судового розгляду справи, в тому числі зазначених в касаційній скарзі, не виявлено.

Твердження засудженого про застосування недозволених методів ведення слідства є безпідставними, оскільки впродовж досудового слідства та в ході судового розгляду справи він не повідомляв про примушування його до давання неправдивих показань. Під час провадження досудового слідства ОСОБА_1. було обрано запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, й у разі, якщо б до нього дійсно застосовувалися недозволені методи ведення слідства, він мав реальну можливість їх зафіксувати та звернутися за захистом своїх прав до компетентних органів. Між тим у матеріалах справи немає таких звернень, як і немає документальних чи медичних даних, які б свідчили про нелюдське поводження із ним.

Безпідставними є твердження ОСОБА_1. про порушення його права на захист, оскільки, як видно з матеріалів справи, під час досудового слідства він жодного разу не заявляв клопотань про призначення йому захисника.

Кваліфікація дій ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) є правильною.

При розгляді справи в порядку апеляційного провадження суд другої інстанції перевірив доводи апеляції засудженого, які за своїм змістом та суттю аналогічні зазначеним у касаційній скарзі, та мотивовано визнав такими, що не грунтуються на фактичних обставинах справи.

Покарання призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що впливають на відповідальність. У даному випадку воно є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Тому доводи скарги про призначення надмірно суворого покарання є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.