Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І. провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року у справі № 814/3631/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" до Миколаївської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (далі - ТОВ "Техноторг") звернулось з позовом до Миколаївської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 10 листопада 2014 року № 504070000/2014/000019/2 і картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 10 листопада 2014 року № 504070000/2014/00049.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що Миколаївською митницею порушено норми Митного кодексу України (4495-17) щодо поняття митної вартості товарів та методів її визначення, оскільки товариством було надано усі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару за основним методом.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 10 листопада 2014 року № 504070000/2014/000019/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 10 листопада № 504070000/2014/00049.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Миколаївська митниця ДФС звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 січня 2014 року між ТОВ "Техноторг" (Покупець) та Компанією CNHI International SA (Швейцарія) (Продавець) укладено контракт за № UA-EAC-EUR-2014, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати товар згідно додатків до цього контракту. Валюта платежу - Євро (п. 2.3 контракту). Ціна за одиницю Товару вказана в додатках та є дійсною тільки для цього контракту. Загальна вартість контракту не повинна перевищувати 20000000 Євро та складається з сум товарів згідно всіх специфікацій до контракту. Умови доставки обумовлюються додатками до даного контракту та згідно правилами ІNCOTERMS 2010 (п. 8.1 контракту).

На виконання умов зазначеного контракту компанією CNHI International SA на підставі Специфікації № 12 було поставлено на митну територію України для ТОВ "Техноторг", серед іншого, товар (жатка зернова New Holland, модель 8Р25VВ (ширина захвату 7,6 м), нова, без транспортного візка) - у кількості 2 шт. Ціна за одиницю - 5000 Євро. Умови поставки - ЕХW Плоцьк, Польща.

04 листопада 2014 року з метою митного оформлення вказаного товару у кількості 1 шт., позивачем було подано до відповідача митну декларацію, згідно якої декларантом була визначена митна вартість товару за основним методом (за ціною контракту) у розмірі 5616,56 Євро. Одночасно з митною декларацією декларант подав митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Того ж дня, відповідач направив на адресу ТОВ "Техноторг" лист, в якому зазначалось, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують обраний декларантом метод визначення митної вартості, та зобов'язав надати митному органу додаткові документи відповідно до переліку.

На вимогу митного органу, позивачем 07 листопада 2014 року надано додаткові документи, а саме: банківську контр-гарантію, відповідь банку, витяг з прайс-листа, копію митної декларації країни відправлення, відповідь контрагента та бухгалтерські документи на перевезення вантажу.

Листом від 10 листопада 2014 року ТОВ "Техноторг" повідомило Миколаївську митницю про неможливість надання виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця щодо відчуження ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, довідкової інформації щодо вартості ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів у країні-експортері та розрахунку ціни, оскільки раніше не імпортувало та не відчужувало на території України названий товар.

За результатами перевірки наданих позивачем документів, 10 листопада 2014 року Митним постом "Костянтинівка" Миколаївської митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № 504070000/2014/000019/2, в якому зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не застосовується на підставі ч.1 п.4 ст. 58 Митного кодексу України, крім того, у наданих декларантом документах наявні розбіжності та неточності. Основною для визначення митної вартості відповідачем визначено вартість операції з ідентичними товарами, за рівнем 20457,38 Євро за одиницю товару.

Також, митним органом складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 10 листопада 2014 року за № 504070000/2014/00049.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями, ТОВ "Техноторг" звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що у митного органу були усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а відтак рішення прийняті відповідачем є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з позицією судів про задоволення позовних вимог, однак вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. (далі - МК України (4495-17) ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч.1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що 1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Так, відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган посилався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів. При цьому відповідачем був застосований метод 2 а визначення митної вартості товару - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Однак, судами встановлено, що всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу., а саме: контракт № UA-EAC-EUR-2014 від 10.01.2014; доповнення № 1 від 10.01.2014 до контракту; додаток № 12 від 16.10.2014 до контракту; специфікація № 12 від 16.10.2014 до контракту; інвойс № FTCNH140262276 від 29.10.2014; договір № 10 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 01.08.2014; довідка ТОВ "Росавтотранс" про транспортні витрати від 31.10.2014 вих. № 2; договір про імпортування та дистрибуцію від 01.05.2014; сертифікат дистриб'ютора.

Крім того, на підтвердження реальності митної вартості товару ТОВ "Техноторг" надано відповідачу прайс-лист від компанії CNHІ International SA від 01 жовтня 2014, з якого вбачається, що в період з 01 жовтня по 31 грудня 2014 року ціна одиниці товару - жатки зернової New Holland, модель 8Р25VВ, для позивача складає 5000 Євро.

Названа акційна ціна товару обумовлена загальною сумою контракту з виробником товару CNHІ International SA в 20000000 Євро, обсягами постачання та сезонністю акційних знижок, що дає змогу позивачу придбавати товар по більш низькій ціні.

Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то, як правильно зазначили суди, самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів скаржника щодо не спростування декларантом факту пов'язаності осіб, оскільки відповідачем не доведено та не надано жодного доказу, який би свідчив про пов'язаність ТОВ "Техноторг" з компанією CNHІ International SA відповідно до ст.15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року - залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.