Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

головуючого Коновалова В.М.,

суддів Канигіної Г.В., Скотаря А.М.

за участю прокурора Морозової С.Ю.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 10 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженку с. Піщанка Ново-Московського району Дніпропетровської області, раніше судимої 23.12.2005 р. за ч. 1 ст. 213 КК України (2341-14) до штрафу в розмірі 1700 гривень,

засуджено за ч. 2 ст. 213 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 100 годин громадських робіт.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що вона, будучи раніше судимою за ч. 1 ст. 213 КК України (2341-14) за порушення порядку здійснення операцій із металобрухтом, без державної реєстрації та державного дозволу займалася здійсненням операцій з брухтом чорних металів, що виражені у закупівлі у фізичних осіб металобрухту по ціні 50 копійок за 1 кілограм з метою подальшої реалізації його заготівельним організаціям м. Бердичева Житомирської області по ціні 70 копійок за 1 кілограм брухту.

Так, 29 квітня 2007 року ОСОБА_1 на вантажному автомобілі марки ЗIЛ 130 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2. виїхала в села Агатівка та Рея Бердичівського району Житомирської області, де прийняла у мешканців цих сіл чорний металобрухт: ОСОБА_3 20 кілограм за 10 гривень,ОСОБА_4 65 кілограм за 32 гривні 50 копійок, ОСОБА_5 200 кілограм за 100 гривень, ОСОБА_6 64 кілограма за 32 гривні.

Крім того, цього ж дня ОСОБА_1 у невстановлених слідством мешканців цих же сіл закупила брухт чорного металу вагою 851 кілограм.

У касаційному поданні заступник прокурора Житомирської області, не заперечуючи обгрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації її дій, ставить питання про скасування вироку щодо неї і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Мотивує тим, що суд, застосувавши ст. 69 КК України (2341-14) , призначив ОСОБА_1 більш суворе покарання, ніж передбачено санкцією інкримінованого їй злочину, оскільки відповідно до ст. 51 КК України (2341-14) таке покарання як громадські роботи є більш суворішим ніж штраф.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав подання та просив його задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, та правильність кваліфікації її дій у касаційному поданні не оспорюються і підтверджується дослідженими та належно оціненими судом доказами.

Доводи подання про неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні покарання ОСОБА_1 є обгрунтованими.

Так, відповідно до вимог ст. 69 КК України (2341-14) при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин.

Санкцією ч. 2 ст. 213 КК України (2341-14) передбачено покарання у виді штрафу та обмеження волі.

Проте, суд призначив ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) у виді 100 годин громадських робіт, що є більш суворим покаранням ніж штраф, тобто неправильно застосував кримінальний закон.

Разом з тим, у касаційному поданні ставиться питання про скасування вироку у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 покарання, а не у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості. За таких обставин касаційний суд не може вийти за межі касаційного подання.

Оскільки суд, врахувавши важке матеріальне становище, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, дійшов до обгрунтованого висновку про неможливість сплати штрафу засудженою, згідно з положеннями ч. 4 ст. 74 КК України (2341-14) вирок щодо ОСОБА_1 необхідно змінити, звільнити її від покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора Житомирської області задовольнити частково.

Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1, звільнити її від покарання.