Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І. провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01 липня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі № 133/187/13-а за позовом ОСОБА_4 до Козятинської міської ради Вінницької області, третя особа - ОСОБА_5, про скасування рішень, -

У січні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Козятинської міської ради Вінницької області, третя особа - ОСОБА_5, про скасування рішення 15 сесії 5 скликання Козятинської міської ради від 21.12.2007 року № 828-V, яким затверджено та встановлено ОСОБА_5 межі земельної ділянки площею 50 кв.м, що розташована в АДРЕСА_1, та рішення 23 сесії 5 скликання Козятинської міської ради від 12.11.2008 року № 1282-V, яким ОСОБА_5 надано земельну ділянку площею 50 кв.м, що розташована в АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення міської ради порушують права позивача як співвласника будівлі, що розташована на вказаній земельній ділянці, яка рішенням виконкому надана у власність позивачу і ОСОБА_5 в рівних частках.

Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.11.1998 року виконкомом Козятинської міської ради на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на магазин "Пролісок", який знаходиться по АДРЕСА_1. Відповідно до вказаного свідоцтва, співвласникам належить 1/2 частка магазину.

Рішенням Козятинської міської ради № 828-V від 21 грудня 2007 року затверджено протокол засідання постійної комісії з питань регулювання земельних відносин № 9 від 20 листопада 2007 року по встановленню межі між землекористуванням ОСОБА_5 та землекористуванням ОСОБА_4 по АДРЕСА_1, а також, затверджено і встановлено ОСОБА_5 межі земельної ділянки площею 50 кв.м по АДРЕСА_1 по існуючих межах згідно плану встановлених меж земельної ділянки.

Рішенням Козятинської міської ради № 1282-V від 12 листопада 2008 року затверджено ОСОБА_5 технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою площею 50 кв.м на умовах оренди по АДРЕСА_1, а саму земельну ділянку передано в оренду ОСОБА_5 для комерційної діяльності терміном на 10 років.

29 квітня 2009 року рішенням № 279 виконком Козятинської міської ради надав ОСОБА_5 дозвіл на проведення реконструкції магазину "Пролісок".

09 лютого 2012 року в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області зареєстровано декларацію ОСОБА_5 про початок виконання будівельних робіт з реконструкції магазину "Пролісок".

28 квітня 2012 року ОСОБА_5 повідомила листом позивача про те, що вона розпочинає реконструкцію магазину "Пролісок", у зв'язку із чим попросила позивача перенести запасний вихід будівлі магазину в зручне для неї місце.

Судами вірно зазначено, що зі змісту позовних вимог ОСОБА_4 вбачається, що в даному випадку інтереси позивача зачіпаються не оскаржуваними рішеннями відповідача про надання ОСОБА_5 в оренду земельної ділянки, а використанням останньою орендованої земельної ділянки, що, в свою чергу говорить про те, що між позивачем і третьою особою в справі ОСОБА_5 фактично наявний цивільно-правовий спір з приводу суміжного землекористування.

Розглядаючи справу та вирішуючи даний адміністративний спір, суди дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з п. "в" ст. 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

З урахуванням вище наведених правових положень та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що Козятинська міська рада рішенням № 1282-V правомірно затвердила ОСОБА_5 технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, без зміни її цільового призначення, оскільки попереднім рішенням були встановлені межі спірної земельної ділянки.

З огляду на це, суди дійшли обґрунтованого висновку, що Козятинська міська рада приймаючи оскаржувані рішення діяла правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Поряд з цим, погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для розгляду зазначеного спору у порядку адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з предмету спірних правовідносин, зважаючи на наявність у відповідача у спірних правовідносинах визначальних ознак суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції.

Зазначена правова позиція колегії суддів Вищого адміністративного суду України відповідає висновкам, викладеним у рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 № 10-рп/2010 (v010p710-10) , яке згідно з вимогами частини другої статті 150 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01 липня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року - залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.