Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України

у складі:

головуючого судді

Пилипчука П.П.,

суддів

Волкова О.Ф., Пінчука М.Г.

за участю прокурора Бобровницького А.Е., засудженого ОСОБА_1, розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за касаційним поданням заступника військового прокурора Центрального гарнізону України на вирок військового суду Житомирського гарнізону від 26 червня 2007 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 14 вересня 2007 року

в с т а н о в и л а :

Вироком військового суду Житомирського гарнізону від 26 червня 2007 року, залишеним без зміни ухвалою військового апеляційного суду Центрального регіону від 14 вересня 2007 року військовослужбовець військової частини А 2215 майор

ОСОБА_1, який народився IНФОРМАЦIЯ_1 в селі Красностав Борзнянського району Чернігівської області, громадянин України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, на військовій службі в якості офіцера з червня 1991 року,

визнаний винним в нанесенні умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) , і йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього вироком обов'язки.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні злочину при таких обставинах.

Близько 21 години 40 хвилин 20 січня 2007 року, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння і будучи засмученим з приводу сімейних стосунків, приїхав до свого помешкання за адресою:АДРЕСА_1.

Після невдалої спроби відчинити двері своїм ключем, ОСОБА_1 почав стукати в двері і вимагати від своєї дружини ОСОБА_2 відчинити йому. Коли через деякий проміжок часу дружина відчинила двері квартири і засуджений увійшов до вітальні, то побачив одяг ОСОБА_3, який перебував у сусідній кімнаті. Викликавши потерпілого до вітальні, ОСОБА_1 запропонував йому вийти на вулицю, на що ОСОБА_3 відмовився.

Перебуваючи в стані емоційної напруги і хвилювання, викликаного ревнощами, ОСОБА_1 взяв з полиці біля входу кухонний ніж і умисно наніс ним ОСОБА_3 удар у ліву частину живота. Внаслідок цього потерпілому було заподіяно колото-різане проникаюче поєднане поранення грудної клітини та живота з раною в ділянці передньо-бокової поверхні грудної клітини зліва, з пошкодженням лівого куполу діафрагми, міжреберної артерії, шлунку та селезінки, що супроводжувалось внутрішньою кровотечею, і відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

У касаційному поданні заступник військового прокурора Центрального гарнізону України, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання особі засудженого та тяжкості вчиненого ним злочину внаслідок надмірної м'якості, просить постановлені по справі судові рішення скасувати, а кримінальну справу відносно ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 398 КПК України (1001-05) підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Статтею 395 КПК України (1001-05) визначено, що касаційний суд перевіряє законність та обгрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене і вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого.

Військовий місцевий суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, вірно визнав винним ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) і призначив йому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України (2341-14) та в межах, передбачених санкцією ст. 121 того ж Кодексу. Засудженого звільнено від відбування покарання з дотриманням вимог ст. 75 КК України (2341-14) , оскільки якщо суд при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Визнати покарання, призначене ОСОБА_1 таким, що за своїм видом чи розміром є явно несправедливим не можна.

Апеляційний суд в межах повноважень та в порядку визначеному ст. 365 КПК України (1001-05) розглянув справу за апеляцією військового прокурора Дарницького гарнізону і дійшов вірного висновку про необхідність залишення вироку військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 26 червня 2007 року без зміни.

Iстотного порушення кримінально-процесуального закону при розгляді даної справи або неправильного застосування кримінального закону, судом касаційної інстанції не виявлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 394 - 396, 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційне подання заступника військового прокурора Центрального гарнізону України залишити без задоволення.