5-851км08 Про службову недбалість, що спричинило тяжкі наслідки - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 8 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2007 року щодо ОСОБА_1.,

в с т а н о в и л а :

постановою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2007 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1. на постанову старшого слідчого відділу прокуратури Дніпропетровської області про порушення кримінальної справи від 20 квітня 2007 року щодо нього за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (2341-14) .

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2007 року постанову місцевого суду скасовано та відмовлено у порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (2341-14) , щодо ОСОБА_1. за п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (1001-05) за відсутністю в його діях складу злочину.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд зазначив, що в постанові про порушення кримінальної справи не наведено доводів про те, що в діях ОСОБА_1. є ознаки злочину, передбачені ч. 2 ст. 367 КК України (2341-14) , а вказані лише загальні фрази про неякісне проведення ОСОБА_1. відтворення обстановки і обставин події та невідпрацьовані версії про причетність до вбивства інших осіб.

З постанови слідчого прокуратури Дніпропетровської області про порушення кримінальної справи від 20 квітня 2007 року вбачається, що за результатами розслідування кримінальної справи №70069056 порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1. за вчинення ним службової недбалості, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків, що спричинило тяжкі наслідки.

Як вказано в постанові слідчого, кримінальна справа щодо ОСОБА_1. була порушена у зв'язку з тим, що при розслідуванні кримінальної справи щодо ОСОБА_2. він допустив службову недбалість, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді незаконного притягнення до кримінальної відповідальності невинної особи та незаконного її утримання під вартою.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1. та залишення без зміни постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. На думку прокурора, апеляційний суд, скасовуючи постанову місцевого суду та відмовляючи в порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1. за ч. 1 п. 2 ст. 6 КПК України (1001-05) за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КПК України (1001-05) , допустив істотні порушення кримінально-процесуального закону та фактично дав оцінку зібраним по справі доказам.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Сорокіної О.А., яка касаційне подання підтримала частково і просила ухвалу апеляційного суду скасувати з направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково.

Згідно ч. 1 ст. 236-7 КПК України (1001-05) постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи може бути оскаржена до місцевого суду.

Відповідно до ст. 236-8 КПК України (1001-05) місцевий суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що стали підставою для ухвалення постанови.

Як убачається з матеріалів справи, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, розглядаючи скаргу ОСОБА_1. на постанову старшого слідчого прокуратури Дніпропетровської області про порушення щодо нього кримінальної справи, прийшов до висновку про наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови й залишив його скаргу без задоволення.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 347 та ст. 382 КПК України (1001-05) апеляційний суд під час розгляду апеляцій на постанови місцевих судів, якими скарги на постанови про порушення кримінальної справи залишені без задоволення, повинен перевірити, чи дотримався суд першої інстанції вимог, передбачених ст. 236-8 КПК України (1001-05) .

Однак, апеляційний суд під час розгляду апеляції ОСОБА_1. замість перевірки законності рішення суду першої інстанції, вдався до аналізу та оцінки зібраних прокуратурою доказів, зокрема, вказав в ухвалі про те, що апеляційним судом встановлено, що за період розслідування кримінальної справи за фактом вбивства подружжя Сергієнко, слідчим ОСОБА_1. порушень кримінально-процесуального законодавства допущено не було.

Крім того, скасовуючи постанову місцевого суду, апеляційний суд відмовив у порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (2341-14) , щодо ОСОБА_1. за п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (1001-05) за відсутністю в його діях складу злочину, чим вийшов за межі своїх повноважень.

Отже, апеляційний суду при розгляді справи за скаргою на постанову про порушення кримінальної справи фактично вдався до розгляду й вирішення тих питань, які місцевий суд вирішує при розгляді кримінальної справи по суті, що є неприпустимим.

За таких обставин, апеляційний суд допустив порушення чинного кримінально-процесуального законодавства, яке істотно вплинуло на правильність прийняття рішення, що відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України (1001-05) є підставою для скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Тому доводи касаційного подання про залишення постанови місцевого суду без зміни не можуть бути задоволені.

При новому розгляді апеляційному суду необхідно розглянути справу з дотриманням чинного законодавства та прийняти законне й обгрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

у х в а л и л а :

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.