Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Паневіна В.О.,

суддів

Коротких О.А. та Гриціва М.I.,

за участі прокурора

Колесниченка О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 08 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Запорізької області на судові рішення щодо ОСОБА_1,

встановила:

вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 квітня 2007 року, залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2007 року,

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженку та мешканку міста Запоріжжя, раніше судиму - 30 жовтня 2006 року за ч. 1 ст. 309 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 1 рік, зі звільненням від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України (2341-14) з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь експертної установи судові витрати в розмірі 209 гривень 24 копійки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона близько 1 години 13 січня 2007 року, будучи в стані алкогольного сп'яніння, в квартирі АДРЕСА_1, виготовила з метою збуту особливо небезпечний психотропний засіб - препарат кустарно виготовлений з ефедрину, до складу якого входить первитин (метамфетамін), після того близько 1 години 20 хвилин біля будинку № 12 на тій же вулиці незаконно збула ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кожному за 30 гривень по 1 мл цієї речовини з вмістом у ній метамфетаміна у кількості 0,08 грамів, після чого була затримана працівниками міліції.

У касаційному поданні прокурора порушується питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. Своє прохання мотивує тим, що суд неправильно застосував кримінальний закон та призначив покарання, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої. Також зазначає, що суд не призначив ОСОБА_1 обов'язкове додаткове покарання - конфіскацію майна.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Колесниченка О.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Виходячи з санкції ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) суд, дійшовши висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні цього діяння, мав би призначити їй, крім основного, обов'язкове додаткове покарання - конфіскацію майна. Цей вид покарання суд міг би не призначати у разі, якщо б встановив передбачені кримінальним законом підстави, що давали можливість його не застосовувати.

У даній справі суд першої інстанції не дотримався зазначених вимог закону, а апеляційний суд не усунув ці порушення під час перевірки вироку. У зв'язку з цим судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого слід прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Що ж до доводів касаційного подання прокурора про невиправдану м'якість призначеного покарання, то вони не містять достатніх підстав для їх задоволення.

Тому доводи касаційного подання прокурора підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора Запорізької області задовольнити частково.

Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.