Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Верховного

Суду України у складі:

головуючого

Присяжнюк Т.I.,

суддів

Кармазіна Ю.М., Школярова В.Ф.

розглянула в судовому засіданні в місті Києві 8 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2. на судові рішення щодо ОСОБА_1.

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1, не судиму,

засуджено за ч.1 ст. 121 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 5 років.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2006 року вирок змінено: на підставі ст. 79 КК України (2341-14) засуджену звільнено від відбування покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням певних обов'язків на підставі ст. 79 КК України (2341-14) .

ОСОБА_1. засуджено за те, що вона приблизно о 18-ій годині 6 лютого 2006 року у квартирі № АДРЕСА_1, в процесі сварки з колишнім чоловіком ОСОБА_1. нанесла йому удар сковорідкою по голові, спричинивши таким чином тяжке тілесне ушкодження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2. посилається на те, що ОСОБА_1. умислу на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому не мала, а лише, знаходячись у стані сильного душевного хвилювання, захищалась від його неправомірних дій, і вважає, що вирок необхідно змінити та перекваліфікувати дії засудженої на ст. 123 КК України (2341-14) . Крім того, зазначає, що докази винності засудженої здобуті з порушенням кримінально-процесуального закону, на досудовому слідстві і в суді було порушено право ОСОБА_1. на захист, судовий процес не фіксувався технічними засобами.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою її перегляду.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України (2341-14) , відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів.

Зокрема, винність ОСОБА_1. підтверджена показаннями самої засудженої в судовому засіданні, яка не заперечувала факт нанесення удару потерпілому сковорідкою по голові, але пояснювала, що захищалась від ОСОБА_1., який її бив.

Але показання засудженої щодо захисту від нанесення їй тілесних ушкоджень спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2. про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_1., яка без будь яких причин влаштувала сварку і вела себе агресивно, показаннями доньки засудженої - свідка ОСОБА_3. про те, що коли вона прийшла додому, батько лежав на дивані з закривавленою головою, а мати ОСОБА_1. спала. Крім того, свідок пояснила, що напередодні події, 5 лютого 2006 року мати повернулася додому побита, із синцями.

Факт нанесення ОСОБА_1. умисних тілесних ушкоджень підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_4. про те, що коли вона на прохання племінниці приїхала до помешкання брата, побачила його без свідомості з закривавленою головою і намагалась викликати швидку допомогу, але засуджена перешкоджала їй у цьому, вибивала з рук телефон.

Крім того, винність ОСОБА_1. у вчиненому злочині підтверджується показаннями на досудовому слідстві свідка ОСОБА_3., висновком судово-медичної експертизи про характер і локалізацію заподіяного потерпілому тілесного ушкодження, висновком комплексної нарколого-психіатричної експертизи, іншими доказами.

Як видно із матеріалів справи, органи досудового слідства і суд дослідили всі обставини справи, які мали істотне значення для правильного її вирішення, і проявів упередженості, як з боку слідчих органів, так і суду, щодо ОСОБА_1. не виявлено.

Викладені у скарзі захисника про відсутність у ОСОБА_1. умислу на заподіяння умисного тілесного ушкодження і про те, що вона захищалась від побиття потерпілого і знаходилась у стані сильного душевного хвилювання, є безпідставними.

Вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон, або що призначена засудженій міра покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та її особі, немає підстав. ЇЇ дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 121 КК України (2341-14) , а покарання, з урахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції, відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) .

Також не заслуговують на увагу й доводи у скарзі про порушення права ОСОБА_1. на захист, а також доводи про те, що судовий розгляд не фіксувався технічними засобами, оскільки згідно протоколу судового засідання ОСОБА_1. заявила, що свої інтереси буде захищати сама і клопотання про фіксацію процесу не заявляла.

Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну постановлених у справі судових рішень, не виявлено.

Керуючись ст.394 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_2. відмовити.