Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Паневіна В.О.,

суддів

Коротких О.А. та Гриціва М.I.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 08 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на судові рішення щодо нього,

встановила:

вироком Жовтневого районного суду міста Луганська від 16 квітня 2007 року, залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Луганської області від 29 травня 2007 року,

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця та мешканця міста Луганська, раніше тричі судимого, останнього разу - 23 жовтня 2001 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 5 років і 6 місяців, звільненого постановою від 07 лютого 2006 року умовно-достроково на 1 місяць 12 днів,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 6 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь експертної установи судові витрати в розмірі 139 гривень 49 копійок.

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 24 серпня 2006 року близько 14 години в під'їзді будинку № 2 кварталу Сонячний міста Луганська на грунті особистих неприязних відносин під час сварки ударами рук та ножа умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_2. тяжкі тілесні ушкодження.

Як можна зрозуміти зі змісту касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1. просить вирок змінити та пом'якшити йому покарання. Своє прохання мотивує тим, що суд усупереч ст. 323 КПК України (1001-05) обгрунтував вирок недостовірним висновком експертизи, дав неправильну оцінку зібраним у справі доказам, а тому дійшов неправильного висновку про його винність у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень. Зазначає, що потерпілий отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а відтак його дії мають кваліфікуватися за відповідною статтею кримінального закону.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на розгляд касаційного суду з наступних підстав.

Суд правильно встановив обставини справи і дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчинені інкримінованого йому злочину. Цього висновку суд дійшов на підставі показань потерпілого ОСОБА_2., з яких убачається, що ОСОБА_1. під час сварки ударив його кулаком в обличчя, а потім дістав ножа, яким завдав удар у лівий бік тулуба; показань свідків ОСОБА_3. та ОСОБА_4., які були очевидцями сварки та заподіяння засудженим ножового поранення; даними вилучення в ОСОБА_1. ножа, в ході якого він підтвердив заподіяння ним поранення ОСОБА_2.; даними огляду сходової клітини під'їзду, під час якого перед вхідними дверима квартири потерпілого були виявлені плями крові, походження яких від ОСОБА_2., згідно з даними судово-імунологічної експертизи, не виключається; даними висновку судової-медичної експертизи про заподіяння потерпілому небезпечної для життя в момент заподіяння проникаючої колото-різаної рани грудної клітини зліва.

Сукупність наведених у вироку доказів, яким суд дав правильну оцінку, свідчить про скоєння ОСОБА_1. інкримінованого йому злочину. Тому доводи скарги про незаконність засудження є необгрунтованими.

Кваліфікація дій ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) є правильною.

При розгляді справи в порядку апеляційного провадження суд другої інстанції перевірив доводи апеляції засудженого, які за своїм змістом і суттю аналогічні зазначеним у касаційній скарзі, та мотивовано визнав такими, що не грунтуються на фактичних обставинах справи.

Покарання обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, та обставин, що впливають на покарання

Наведених у касаційній скарзі підстав недостатньо для перекваліфікації дій засудженого та пом'якшення йому покарання.

Тому, керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.