5-1493км08 Про порушення правил безпеки дорожнього руху - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 08 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2007 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2007 року.

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 12 жовтня 2003 року в період часу з 03-ої до 03-ої год. 30 хв., керуючи в стані алкогольного сп'яніння автомобілем ВАЗ-2107, який належав ОСОБА_3, і рухаючись по вул. Леніна у сел. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області зі швидкістю 60-70 км/год., біля будинку № 217 по вул. Леніна порушив п.п. 2.8 "а", 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України і допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який йшов по правому краю проїжджої частини дороги.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу закрити на підставі ст. 6 ч. 1 п. 2 КПК України (1001-05) . Вказує на непричетність ОСОБА_1 до вчинення даного злочину і стверджує, що той обмовив себе, аби захистити ОСОБА_5, який керував транспортним засобом і допустив наїзд на пішохода. Посилається на обгрунтування судом свого висновку про наявність вини ОСОБА_1 на суперечливих і недостовірних доказах, які отримано з порушенням кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху як особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_4, підтверджується доказами, які судом всебічно та повно досліджено і належно оцінено.

Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_2 про відсутність у діях ОСОБА_1 складу даного злочину, оскільки він не керував транспортним засобом, є безпідставними.

Допитаний як підозрюваний ОСОБА_1 повністю визнавав вину і давав докладні пояснення з приводу вчиненого ним наїзду на пішохода ОСОБА_4 Зокрема, він показував, що керуючи автомобілем, в якому, крім нього, знаходився лише ОСОБА_6, поблизу будинку № 217 по вул. Леніна збив пішохода, який слідував у попутному напрямку по правій обочині дороги. Після вчинення наїзду виїхав на ліву обочину. У світлі фар автомобіля побачив, що потерпілий лежав на обочині правої частини дороги, не подаючи ознак життя.

Наведені показання ОСОБА_1 об'єктивно узгоджуються з аналогічними показаннями, які давав 18.10.2003 року свідок ОСОБА_6, показаннями свідка ОСОБА_7, який був очевидцем того, як після вчинення дорожньо-транспортної пригоди автомобіль, що збив ОСОБА_4, виїжджав на ліву обочину, двоє чоловіків вийшли з нього і перебігли дорогу, а потім повернулись до автомобіля, сіли в нього і поїхали в напрямку центра сел. Васильківка, різко рушивши з місця.

При відтворенні обстановки та обставин події свідок ОСОБА_7 показав на місці події та розповів про відомі йому обставини дорожньо-транспортної пригоди.

З даних протоколу огляду місця події вбачається, що початок осипу відламків бампера, скла фари автомобіля і лакофарбового покриття синього кольору розташовано напроти будинку № 217 по правому краю проїжджої частини та правій обочині вул. Леніна, аналогічні відламки бампера, сліди шин автомобіля і слід пробуксовки шин виявлено на лівій обочині по вул. Леніна напроти будинку № 213. Так же поблизу даного будинку знаходився і труп ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 3-7).

За даними висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_4 настала від відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась переломом кісток основи і склепіння черепа, крововиливом під оболонки і шлуночки головного мозку. Тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого, утворились від зіткнення з автомобілем, що рухався, і враховуючи їх локалізацію, встановлено, що ОСОБА_4 знаходився задньою поверхнею тіла до автомобіля (т. 1, а.с. 42-46).

Свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 показали, що 12 жовтня 2003 року приблизно о 1-ій год. на зупинці, що на перехресті вулиць Леніна і Будьонного, розмовляли з трьома молодими чоловіками, які під'їхали до них на автомобілі ВАЗ-2107 синього кольору та знаходились, як вони зрозуміли з їх мови, у нетверезому стані.

При пред'явленні осіб для впізнання свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 впізнали ОСОБА_1, як особу, що була за кермом автомобіля ВАЗ-2107.

Свідок ОСОБА_10 показав, що йому як слідчому Васильківського районного відділу міліції вранці 12 жовтня 2003 року ОСОБА_5 пояснював, що вчинив наїзд на потерпілого, проте про обставини дорожньо-транспортної пригоди пояснити нічого не міг, стверджуючи, що впав на будівництві і вдарився головою о цеглу.

За даними судово-автотехнічної експертизи дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.4, 2.9 "а" ПДР України і знаходились у прямому причинному зв'язку з настанням події дорожньо-транспортної пригоди.

Доводи ОСОБА_1 про те, що за кермом автомобіля на момент ДТП знаходився ОСОБА_5, перевірялись органом досудового слідства та судом.

Iз постанови слідчого від 14.03.2004 року видно, що у кримінальному переслідуванні ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України (2341-14) , відмовлено за відсутністю в його діях складу злочину на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (1001-05) (т. 1, а.с. 230-231).

Суд з достатньою повнотою перевіряв зазначені доводи ОСОБА_1 і оскільки вони свого підтвердження не знайшли, обгрунтовано визнав їх безпідставними та спрямованими на уникнення відповідальності за скоєне, навівши у вироку відповідні мотиви.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно, покарання йому призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України (2341-14) . Визнання обставиною, що обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, є обгрунтованим, оскільки підтверджується дослідженими судом доказами.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень при провадженні досудового слідства та судового розгляду, не виявлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.