Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Скотаря А.М.,

суддів

Кузьменко О.Т., Мороза М.А.,

за участю прокурора

Сорокіної О.А.

засудженого

ОСОБА_1.

розглянула у судовому засіданні 3 квітня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. та касаційним поданням прокурора на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 25 вересня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця с. Ручай Роздольненського району АР Крим, не судимого,засуджено за ст. 364 ч. 2 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у Державній виконавчій службі строком 3 роки, за ст. 366 ч. 2 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у Державній виконавчій службі строком 2 роки, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) остаточно визначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у Державній виконавчій службі строком 3 роки. На підставі ст. 75 КК України (2341-14) його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_1. визнано винним і засуджено за те, що він, являючись державним виконавцем Державної виконавчої служби у Каховському районі Херсонської області, службовою особою, яка здійснює функції представника влади, в порушення п.п. 11, п. 2 ст. 5, ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та Iнструкції про проведення виконавчих дій, зловживаючи владою, умисно, в особистих інтересах - невірно зрозумілих інтересах служби, із метою показати сумлінне ставлення до служби, використовуючи надану владу, вніс завідомо неправдиві відомості щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2. до офіційних документів державного виконавця, а саме до "Актів держаного виконавця" від 12 жовтня, 19 грудня 2005 року, 16 січня 2006 року й "Акту опису й арешту майна" від 6 лютого 2006 року, та долучив їх до виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_2. Таким чином, діями ОСОБА_1. було нанесено шкоду охоронюваним правам та інтересам ОСОБА_2. у вигляді тяжких наслідків, що виразилось у порушенні її законного права на оскарження дій державного виконавця, а також незаконному арешті її квартири вартістю 62 648 грн., яка в подальшому була відчужена. Крім цього, тяжкі наслідки виразилися у підриві престижу держави винесенням завідомо неправдивих даних до офіційних владних документів.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що злочинів він не вчиняв, діяв відповідно до вимог закону, його винність у вчиненні злочинів матеріалами справи не доведена. Просить скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону. Посилається на те, що суд на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнив його як від основного, так й від додаткового покарання, що е неприпустимим. За таких обставин вважає призначене ОСОБА_1 покарання занадто м'яким.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, яка підтримала доводи касаційної скарги і вважала, що справу слід направити на новий судовий розгляд у зв'язку з порушенням права засудженого на захист, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги та подання, колегія суддів дійшла наступного.

Доводи у касаційному поданні прокурора про неприпустимість звільнення особи на підставі ст. 75 КК України (2341-14) від основного, так й від додаткового покарання є слушними, проте, колегія суддів вважає, що перш за все заслуговують на увагу доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1

З матеріалів справи убачається, що під час розгляду справи суд неповно дослідив обставини справи, не перевірив обгрунтованість пред'явленого обвинувачення, не дав належної оцінки показанням засудженого та свідків, хоча вони узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Так, суд поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілої ОСОБА_2., яка зазначала, що квартира № АДРЕСА_1, яку внаслідок неправомірних дій державного виконавця було продано, була власністю її матері ОСОБА_3. згідно нотаріально завіреного договору дарування від 1997 року. Вона не була обізнана про відкриття виконавчого провадження, опису та арешту квартири, ніяких повідомлень не отримувала. На підставі цих свідчень потерпілої суд зробив висновок про спричинення діями державного виконавця тяжких наслідків - порушення її законного права на оскарження дій державного виконавця та незаконний арешт й відчуження квартири, яка насправді належала іншій особи.

Однак, зазначене виконавче провадження було відкрито 29 серпня 2005 року на підставі рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 28 липня 2005 року про стягнення з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_4 боргу у сумі 8 722 грн., та ухвали суду на виконання цього рішення про накладення арешту на квартиру та будинок ОСОБА_2. Остання хоча й не була присутня при розгляді цивільної справи, проте, належним чином сповіщалася, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку про можливість розгляду цивільної справи за її відсутності (а.с. 153). Тому результати розгляду та можливі наслідки цього рішення, зокрема, примусове стягнення боргу, були їй відомі.

Крім того, судом не дано належної оцінки тому, що рішенням цього ж Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 29 березня 2007 року ОСОБА_3. відмовлено у виключенні майна, а саме, квартири АДРЕСА_1, з опису, оскільки договір дарування їй квартири хоча й нотаріально завірений, проте, не зареєстрований у місцевій раді, як це вимагає Цивільний кодекс України (435-15) , тому квартира є власністю ОСОБА_2. У судовому засіданні по цивільній справі державні виконавці ОСОБА_1та ОСОБА_5. давали показання про те, що виконавче провадження виконувалося відповідно до вимог закону, оскаржувана квартира вилучена на законних підставах. Це не заперечувалося й покладено в основу судового рішення, яке не скасовано й вступило у законну силу (а.с. 65-66).

Тому доводи суду про спричинення діями державного виконавця ОСОБА_1тяжких наслідків є непереконливими.

Судом не здобуто доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_1про те, що він на примусове виконання виконавчого листа щодо ОСОБА_2. 12 жовтня, 19 грудня 2005 року, 16 січня 2006 року разом з ОСОБА_4. приходив до квартири АДРЕСА_1 та, оскільки господарів не було вдома, залишав виклик-повідомлення. Зокрема, свідок ОСОБА_4суду показав, що декілька разів приходив з державним виконавцем до ОСОБА_2., але вдома нікого не було, квартира була закрита, виконавець залишав листівки. Й хоча поняті - свідки ОСОБА_6. та ОСОБА_7. не підтвердили своєї участі у виїзді до квартири ОСОБА_2. у ці дні та складанні "Актів держаного виконавця" про відсутність боржника вдома, судом не дана оцінка показанням засудженого, який наполягав, що участь понятих у складанні саме цих актів не є обов'язковою.

З вироку також не вбачається, які саме завідомо неправдиві відомості ОСОБА_1вніс до "Акту опису й арешту майна". Так, засуджений показав, що 6 лютого 2006 року разом з понятими та ОСОБА_4. ходив до квартири ОСОБА_2., але її не було вдома, що підтвердили свідки - поняті ОСОБА_6. і ОСОБА_7. та свідок ОСОБА_4 Акт опису й арешту квартири він складав на підставі довідки БТI, а копію надіслав ОСОБА_2. рекомендованим листом і згідно повідомлення вона цей акт отримала.

Зазначені обставини дають підстави вважати висновки суду про винуватість ОСОБА_1у вчиненні інкримінованих йому злочинів не достатньо мотивованими й передчасними.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_1підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, і в залежності від установленого прийняти рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити, касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 25 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суддів.