Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Редьки А.I.

суддів

Лавренюка М.Ю., Заголдного В.В.

за участю прокурора

Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 4 вересня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

на підставі ст. 89 КК України (2341-14) такого,

що не має судимості, -

засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців.

На підставі ст. 76 КК України (2341-14) на ОСОБА_1 покладено обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтися в зазначені органи для реєстрації.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 21 червня 2006 року, приблизно о 1 годині 20 хвилин, на вул. Купріна у м. Донецьку скоїв напад на ОСОБА_2 з метою заволодіння його майном, застосував насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я та заволодівши його майном (мобільним телефоном з sіm-картою) на суму 699 грн.

У касаційному поданні прокурор вказує на необгрунтовану м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) , безпідставність проведення судового слідства за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України (1001-05) , оскільки той фактично частково визнав свою вину, просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Хоча ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що він повністю визнає свою вину, проте, згідно показань, які він давав у судовому засіданні, вбачається, що він визнав себе винним у заподіянні потерпілому легких тілесних ушкоджень на грунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків та подальшому його пограбуванні (а.с. 134). Тому проведення судового розгляду за правилами ч. 3 ст. 299 КК України (2341-14) було безпідставним, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Крім того, при призначенні ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) , суд у вироку лише формально зазначив, що враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким.

З урахуванням фактично часткового визнання ОСОБА_1 своє вини судом безпідставно визнано обставиною, яка пом'якшує покарання, щире каяття у вчиненому. Що стосується посилань у вироку на відшкодування заподіяної шкоди, то майно, яким заволодів ОСОБА_1 під час інкримінованого йому розбійного нападу, було вилучено під час оперативно-слідчих дій.

Тому призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу винного внаслідок його м'якості.

З огляду на наведене, оскаржуваний вирок підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому судовому розгляді буде доведена винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, то призначене судом покарання слід вважати м'яким.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 4 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.