Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Скотаря А.М.,

суддів

Кузьменко О.Т., Мороза М.А.,

за участю прокурора та захисника

Парусова А.М., ОСОБА_1.,

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 3 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постановлені судові рішення щодо засуджених ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_5.,

в с т а н о в и л а:

вироком Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 6 лютого 2007 року засуджено:

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_1

раніше не судимого,

ОСОБА_3,

IНФОРМАЦIЯ_2

раніше не судимого,

ОСОБА_4,

IНФОРМАЦIЯ_3

раніше не судимого,

за ч.2 ст.15, ч.5 ст.185 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі кожного без конфіскації майна, а на підставі ст.75 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України (2341-14) .

Цим же вироком

ОСОБА_5,

IНФОРМАЦIЯ_4

раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.185 КК України (2341-14) , виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 квітня 2007 року вирок залишено без зміни.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.

У період часу з 22 год. 26 травня 2006 року до 1.30 год. 27 травня 2006 року ОСОБА_2., будучи робітником киснево-конверторного цеху ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат "Азовсталь", ОСОБА_3. і ОСОБА_4. охоронцями відділу охорони служби безпеки підприємства, та невстановлені особи, за попередньою змовою між собою, шляхом вільного доступу використовуючи службовий автомобіль відділу охорони, яким керував ОСОБА_4., з території ділянки механослужби киснево-конверторного цеху намагалися викрасти куски ферованадію різної марки на загальну суму 206.430,70 грн., що є особливо великим розміром.

Однак, засуджені злочин до кінця не довели з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані.

У вчиненні цього ж злочину обвинувачувався і виправданий ОСОБА_5., який виконував обов'язки майстра виробництва киснево-конверторного цеху ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат "Азовсталь".

За змістом касаційного подання прокурор просить скасувати постановлений щодо ОСОБА_2., ОСОБА_3. і ОСОБА_4. вирок та направити справу на новий судовий розгляд внаслідок м'якості призначеного їм покарання, а щодо ОСОБА_5. у зв'язку із безпідставним його виправданням.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, захисника ОСОБА_1., який просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає за таких підстав.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2., ОСОБА_3. і ОСОБА_4. у вчиненні зазначених дій суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, яким дав належну оцінку, і що, по суті, у касаційному поданні прокурора не оспорюється, як не оспорюється і правильність кваліфікації дій засуджених.

Як видно із вироку, призначаючи ОСОБА_2., ОСОБА_3. і ОСОБА_4. покарання, суд врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ними злочину, дані про особу кожного засуджено, а саме, що всі характеризуються виключно позитивно, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, розкаялися у вчиненому і активно сприяли розкриттю злочину.

Крім того, судом було враховано, що ОСОБА_4. є учасником бойових дій, у ОСОБА_3. неповнолітня дитина перебуває на диспансерному обліку у лікаря окуліста і потребує лікування, у ОСОБА_4. на утриманні знаходиться батько інвалід I групи - ветеран війни, а у ОСОБА_2. непрцююча дружина з малолітньою дитиною.

Тому колегія суддів вважає, що з урахуванням відсутності у засуджених обтяжуючих покарання обставин і того, що тяжких наслідків від їх дій не настало, перевиховання ОСОБА_2., ОСОБА_3. і ОСОБА_4. можливе без ізоляції від суспільства і вважати призначене їм покарання надто м'яким у колегії суддів немає підстав.

Що стосується виправдання ОСОБА_5. за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, суд взяв до уваги і послався на ст.62 Конституції України (254к/96-ВР) та ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (995_004) і виходив з того, що кожна людина вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не буде доведена у встановленому порядку обвинувальним вироком суду. При цьому обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях або на доказах, здобутих з порушенням процесуального закону. При наявності таких обставин усі сумніви щодо доведеності винуватості людини повинні тлумачитися на її користь.

Виправдовуючи ОСОБА_5. суд таке рішення мотивував тим, що у ході досудового слідства до нього застосовувались недозволені методи ведення слідства, що підтверджено судово-медичним експертом про наявність у засудженого тілесних ушкоджень, і що змусило його обмовити себе, а також у зв'язку із порушенням його права на захист.

Даний факт підтвердили свідки ОСОБА_6., ОСОБА_7. і ОСОБА_8., які бачили на тілі ОСОБА_5. після звільнення із райвідділу міліції тілесні ушкодження.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 23 листопада 2006 року було задоволено скаргу ОСОБА_5. і скасовано постанову старшого слідчого прокуратури від 6 липня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб Орджонікідзевського райвідділу міліції за ст.365 КК України (2341-14) за фактом спричинення тілесних ушкоджень скаржнику.

Засуджені ОСОБА_3. і ОСОБА_4. в ході досудового і судового слідства взагалі заперечили своє знайомство із ОСОБА_5. і його причетність до вчинення злочину, самого ОСОБА_5. на місці вчинення злочину не затримували, засуджений ОСОБА_2. з цього приводу постійно давав на досудовому слідстві суперечливі показання, хоча в ході проведення очної ставки із ОСОБА_5. підтвердив його непричетність, і цим показанням суд у вироку дав належну оцінку.

Крім того, досліджуючи процесуальні документи у даній кримінальній справі суд першої інстанції виявив в їх текстах виправлення, що дало суду законні підстави для сумніву щодо достовірності і законності цих документів як доказів у підтвердження винуватості ОСОБА_5. і їх було виключено з переліку доказів як недопустимих. Допит в якості підозрюваного був проведений без участі захисника, чим порушено право ОСОБА_5. на захист.

З огляду на наведене висновок суду про відсутність у справі доказів причетності ОСОБА_5. до замаху на викрадення феросплавів з території ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат "Азовсталь" є обгрунтованим. Наведені прокурором у касаційному поданні доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам апеляції, було належним чином перевірено й спростовано, а тому підстав для скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_5. колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 6 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 квітня 2007 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 - без зміни.