5-263км08 Про незаконне виготовлення психотропних речовин - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 25 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Цим вироком засуджено:

IНФОРМАЦIЯ_1, судиму: вироком Октябрського районного суду м. Полтава від 30.08.2000 року за ч.2 ст.229-6 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі; вироком Ленінського районного суду м. Полтава від 16.11.2001 року за ч. 2 ст.309 КК України (2341-14) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,

за ч.2 ст.309 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі, ч.3 ст.307 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі, ч.2 ст.317 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) ОСОБА_1 остаточно призначено 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_2, судиму вироком Октябрського районного суду м. Полтава від 14.12.2000 року за ч.2 ст.229-6 і ч.1 ст.229-1 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі; вироком цього ж суду від 26.02.2004 року за ч.2 ст.309 КК України (2341-14) на 3 роки 1 місяць позбавлення волі,

за ч.2 ст.309 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі, ч.3 ст.307 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі.

Згідно ст.70 КК України (2341-14) ОСОБА_3 остаточно призначено 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. До них також застосовано вимоги ст.76 КК України (2341-14) ;

IНФОРМАЦIЯ_3, судиму вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 24.02.2006 року за ч.1 ст.309 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі, відповідно до ст.75 КК України (2341-14) звільнену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

за ч.2 ст.309 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі, ч. 3 ст.307 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на 2 роки 3 місяці позбавлення волі, ч.2 ст.317 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) ОСОБА_2 призначено покарання 2 роки 3 місяці позбавлення волі, а згідно зі ст. 71 КК України (2341-14) остаточно - 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими в тому, що влітку 2006 року в м. Полтава повторно без мети збуту ОСОБА_1 знайшла три, а ОСОБА_2 - чотири кущі маку, які перевезли до місця свого проживання, а потім виготовили з них відповідно 2 мл., і 6 мл. опію ацетильованого, 3 мл. якого вжили одразу, а решту залишили для зберігання. У той же час ОСОБА_3 придбала в невстановленої слідством особи 15,54 грами канабісу, який зберігала за місцем свого проживання для власного вживання.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено також за те, що вони у серпні 2006 року повторно незаконно з метою збуту в складі організованої групи купували у невстановленої слідством особи макову солому, перевозили її та виготовляли з неї наркотичний засіб - опій ацетильований, який в період з 8 по 14 серпня 2006 року збули ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ще й за те, що вони протягом указаного часу в м. Полтава організували та утримували місце для незаконного виготовлення наркотичних засобів з корисливих мотивів.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на безпідставність застосування при призначенні ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 покарання ст.ст.69,75 КК України (2341-14) та невідповідність призначеного їм покарання ступені тяжкості злочину та їх особам внаслідок м'якості, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Твердження прокурора у касаційному поданні про те, що призначене ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 покарання не відповідає ступені тяжкості вчинених ними злочинів та їх особам внаслідок м'якості, грунтуються на законі та матеріалах справи.

Відповідно до ст.65 КК України (2341-14) суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Цих вимог закону не враховано судом при призначенні ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 покарання.

Як убачається з вироку, суд, стверджуючи про можливість призначення ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.3 ст.307 КК України (2341-14) , а останнім двом ще й за ч.2 ст.317 КК України (2341-14) на підставі ст.69 КК України (2341-14) покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкціями цих законів, та виправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства і застосуванням щодо них ст. 75 КК України (2341-14) , виходив лише з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають на утриманні малолітніх дітей, остання брала участь у вчиненні злочинів як виконавець, усі вони, у тому числі й ОСОБА_3, щиро розкаялися й активно сприяли розкриттю злочинів. Урахував суд також вік та стан здоров'я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і ту обставину, що всі засуджені вчинили злочин на грунті залежності від опіоїдів.

З наведеного вбачається, що суд усупереч вимог закону одночасно застосував положення ст.69 та ст.75 КК України (2341-14) на підставі одних і тих же пом'якшуючих обставин.

Разом з тим, для призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України (2341-14) та звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, необхідно враховувати не тільки обставини, що пом'якшують покарання, а і дані про особу винного, які б свідчили про те, що призначене йому покарання, в тому числі зі звільненням від його відбування з випробуванням, буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Як убачається з матеріалів справи і визнав суд, ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 характеризуються негативно; вчинили у складі організованої групи 12 епізодів незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних засобів та інші злочини, пов'язані з їх незаконним обігом; ці злочини скоїли на грунті залежності від опіоїдів; ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають непогашені та не зняті у встановленому законом порядку судимості за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, а ОСОБА_2 учинила злочин у період іспитового строку.

Всі ці обставин залишились без належної оцінки суду, тоді як наведене в сукупності свідчить про стійке небажання засуджених вставати на шлях виправлення, а також про їх підвищену суспільну небезпечність і неможливість виправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без відбування покарання, а ОСОБА_2 у межах призначеного строку.

Отже, наведені в поданні доводи про м'якість призначеного ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 покарання є обгрунтованими, у зв'язку з чим відповідно до ст.ст. 398, 371, 372 КПК України (1001-05) вирок суду щодо них підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону та м'якість призначеного засудженим покарання.

При новому розгляді кримінальної справи суд має ретельно перевірити зібрані в справі докази, дати їм належну оцінку і при доведеності винності ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчинені інкримінованих злочинів призначити їм покарання відповідно до вимог ст.65 КК України (2341-14) .

На підставі наведеного й, керуючись статтями 395 і 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,-УХВАЛИЛА:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 25 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі.