Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

головуючого Коновалова В.М.,

суддів Канигіної Г.В., Кривенди О.В.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 3 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області та касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 16 травня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 28 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1.

Цим вироком ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця с. Дмитрівка Каховського району Херсонської області, раніше судимого

25 квітня 2006 року за ч. 1 ст. 185 КК України (2341-14)

на 2 роки позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1 визначено 6 років позбавлення волі.

Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 28 серпня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1Залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 14 жовтня 2006 року в вечірній час, керуючи автомобілем марки ЗАЗ "Славута" державний номерний знак ВТ 83-62 АА, рухаючись по вулиці Мелітопольській у м. Каховка Херсонської області в напрямку автовокзалу, у районі СТО "Малахов" не вибрав належну швидкість руху, проявивши необачність та необережність, не прийняв належних заходів безпеки руху при засліпленні зустрічним транспортом, у наслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка лежала на проїзній частині дороги. В результаті наїзду потерпілу було смертельно травмовано.

У касаційному поданні заступник прокурора Херсонської області ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосування кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину і особі винного внаслідок м'якості. Мотивує тим, що суд у вироку безпідставно вказав на таку кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) , як порушення експлуатації транспортного засобу особою, яка ним керує. Крім того вважає, що за встановлених обставин справи рішення суду про не застосування до засудженого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) .

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього змінити, застосувати ст. 75 КК України (2341-14) та звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 позитивно характеризується, повністю визнав себе винуватим та щиро каявся, відшкодував потерпілому завдану шкоду. Також вважає, що судом не враховано поведінку потерпілої ОСОБА_4, яка, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння, сама порушила правила дорожнього руху.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання і касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні подання та скарги необхідно відмовити.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими судом доказами і у поданні та скарзі не оспорюється.

Доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості є необгрунтованими.

Iз формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, випливає, що ОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, яке спричинило смерть потерпілої.

Посилання на порушення правил експлуатації транспорту застосовано судом при мотивуванні кваліфікації дій засудженого. При цьому суд навів всі діяння об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України (2341-14) . Ця обставина не свідчить про неправильне застосування кримінального закону за змістом ст. 371 КПК України (1001-05) , тому не є безумовною підставою для скасування вироку.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно, а покарання йому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) в межах санкції зазначеного злочину. Призначене покарання за сукупністю вироків відповідає вимогам ст. 71 КК України (2341-14) .

Визначене ОСОБА_1 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, підстав для застосування ст. 75 КК України (2341-14) та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень, не виявлено.

Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) , немає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Херсонської області та касаційної скарги захисника ОСОБА_2 у справі щодо ОСОБА_1 відмовити.