Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Скотаря А.М.

суддів

Кузьменко О.Т., Мороза М.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 4 травня 2007 року засуджено:

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1, судимого: вироком Дарницького районного суду м. Києва від 9 квітня 1998 року за ч.2 ст.141, ч.2 ст.143, ч.1 ст.229-6 КК України (2341-14) на п"ять років шість місяців позбавлення волі; вироком цього ж суду від 24 червня 2003 року за ст.395, ч.2 ст.185 КК України (2341-14) на три роки шість місяців позбавлення волі,

за ч.4 ст. 296 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі, ч.1 ст.121 КК України (2341-14) на сім років позбавлення волі, ч.1 ст.296 КК України (2341-14) на два роки обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) ОСОБА_1 призначено сім років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2007 року вирок залишено без змін.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння 22 липня 2006 року у м. Києві, застосовуючи кухонний ніж, учинив хуліганські дії щодо ОСОБА_2, у процесі яких заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. Крім того, ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння 22 вересня 2006 року в м.Києві, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, висловлювався нецензурною лайкою й кинув у вітрину магазину пусту пляшку, розбивши скло, внаслідок чого заподіяв ТОВ "Даял ЛТД" матеріальну шкоду на суму 850 грн.

За змістом касаційної скарги та доповнень до неї засуджений ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність засудження за ч.1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України (2341-14) , суворість покарання, а також на істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону, зокрема, неознайомлення його з матеріалами кримінальної справи та порушення права на захист, просить судові рішення змінити й пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги й доповнення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов до обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Такий висновок грунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом за згодою учасників судового розгляду в порядку ч.3 ст.299 КПК України (1001-05) доказах, в тому числі показаннях ОСОБА_1, який в судовому засіданні не оспорював фактичні обставини справи, характер заподіяних ним потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, серед яких проникаюче колото - різане поранення грудної клітини, яке відповідно до висновку судово - медичної експертизи відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Кваліфікація дій засудженого є правильною.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд згідно з вимогами ст.65 КК України (2341-14) врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, два з яких (ч.4 ст.296 та ч.1 ст.121 КК України (2341-14) ), відповідно до ст.12 КК України (2341-14) , є тяжкими, особу винного, а також те, що ОСОБА_1 має непогашені та незняті у встановленому законом порядку судимості та вчинив злочини через місяць після звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, перебуваючи при цьому у стані алкогольного сп'яніння.

За таких обставин твердження засудженого ОСОБА_1 про суворість покарання є необгрунтованими.

Посилання засудженого ОСОБА_1 на істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону, зокрема, неознайомлення його з матеріалами кримінальної справи та порушення права на захист, є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, клопотання від ОСОБА_1 про ознайомлення його з матеріалами кримінальної справи після призначення справи до судового розгляду на адресу суду не надходило, а тому посилання засудженого на те, що суд порушив вимоги ст.255 КПК України (1001-05) , не відповідають дійсності.

Крім того, в матеріалах кримінальної справи є дані про те, що під час досудового слідства ОСОБА_1 роз'яснювалося право мати захисника, однак останній відмовився від його участі, зазначивши про це в протоколі про відмову від захисника, а також заявив про свою відмову від участі захисника в суді першої інстанції, чим спростовуються доводи скарги засудженого про порушення його права на захист.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст.394 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.