Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Присяжнюк Т.I.,

суддів

Косарєва В.I. і Школярова В.Ф.,

за участю прокурора

Вергізової Л.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 травня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено

- за ч.2 ст.366 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з адміністративно-господарськими і організаційно-розпорядчими обов'язками на 2 роки;

- за ч.4 ст.190 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч.1 ст.358 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі;

- за ч.3 ст.358 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України (2341-14) остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади пов'язані з адміністративно-господарськими і організаційно-розпорядчими обов'язками строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1. звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки і покладено на нього певні обов'язки відповідно до ст.76 КК України (2341-14) .

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1. визнано винним і засуджено за те, що він 26.09.2003р., будучи директором ТОВ Компанія "Метал", знаходячись на вул. Ш.Алейхема, 21 а м. Біла Церква, з метою заволодіння майном Білоцерківської філії АКБ "Східно-Європейський Банк", подав заяву до цього банку на отримання кредиту в сумі 50 000 грн. і довідку про доходи на своє ім'я в яку ним було внесено неправдиві відомості про те, що він на своїй посаді за період часу з березня по серпень 2003 року отримав заробітну плату в сумі 30 000 грн., та довідку про доходи на ім'я своєї дружини ОСОБА_2., в якій було внесено неправдиві відомості про те, що остання працюючи на посаді менеджера в ТОВ "Укрсервісснаб" за період з березня по серпень 2003 року отримала заробітну плату в сумі 12 000 грн., внаслідок чого шляхом обману і зловживання довірою заволодів коштами Білоцерківської філії в особливо великих розмірах на загальну суму 60 400 грн. 29 коп.

ОСОБА_1. засуджено за те, що він в період з 2.02.2001р. по 29.01.2004р., працюючи директором ТОВ Компанія "Метал", будучи службовою особою, вчинив службове підроблення, тобто внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а саме в довідку про доходи на своє ім'я вніс неправдиві відомості про те, що він на своїй посаді за період часу з березня по серпень 2003 року отримав заробітну плату в сумі 30 000 грн., та склав і видав завідомо неправдиві документи, що спричинило тяжкі наслідки у виді шкоди на загальну суму 60 400 грн. 29 коп.

Крім того, 26.09.2003р. ОСОБА_1., знаходячись в Білоцерківської філії АКБ "Східно-Європейський Банк", при оформленні документів на отримання кредиту на себе як на фізичну особу, підробив підпис за свою дружину ОСОБА_2. та вніс в анкету неправдиві відомості про те, що в нього посадовий оклад складає 5 000 грн., у дружини - 2 100 грн., та за допомогою невстановленої слідством особи вніс в довідку неправдиву інформацію про те, що дружина за період з березня по серпень 2003 року отримала заробітну плату в сумі 12 000 грн., після чого отримав кредит в сумі 50 000 грн., використавши підроблені документи.

У касаційному поданні заступник Генерального прокурора України просить вирок у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону скасувати у частині засудження ОСОБА_1. за ч.1 і ч.3 ст.358 КК України (2341-14) і звільнити від кримінальної відповідальності в порядку ст.49 КК України (2341-14) .

Крім того, вважає, що суд порушив і вимоги ст.61 КК України (2341-14) , оскільки на момент розгляду справи ОСОБА_1. досяг пенсійного віку і йому не можна було призначити покарання у виді обмеження волі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо обставин вчиненого засудженим злочинів грунтуються на доказах детально викладених у вироку і у поданні не заперечуються.

Разом з тим, відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України (2341-14) , особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

Відповідно до ст.12 КК України (2341-14) злочини, передбачені ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України (2341-14) відносяться до злочинів невеликої тяжкості.

Вказані злочини ОСОБА_1. вчинив 26.09.2003р., а вирок постановлений 3 травня 2007 року, тобто з спливом 3 - річного строку.

За таких обставин вирок в цій частині, як такий, що постановлений в порушення вимог ст.49 КК України (2341-14) підлягає скасуванню, а справа закриттю у зв'язку із закінченням строків давності.

Що стосується доводів подання про порушення судом вимог ст.61 КК України (2341-14) при призначенні ОСОБА_1. покарання за ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України (2341-14) , то вони задовольняються автоматично скасуванням вироку в частині засудження за зазначені у поданні злочини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Скасувати зазначений вирок щодо ОСОБА_1. в частині засудження за ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України (2341-14) і звільнити його від кримінальної відповідальності за цими статтями на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України (2341-14) у зв'язку із закінченням строків давності вчинення цих злочинів, а справу в цій частині провадженням закрити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.366 і ч.4 ст.190 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади пов'язані з адміністративно-господарськими і організаційно-розпорядчими обов'язками строком на 2 роки, із звільненням на підставі ст.75 КК України (2341-14) від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки та із зобов'язанням повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи.