Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

головуючого-судді

Міщенка С.М.

суддів

Вус С.М., Глоса Л.Ф.

за участю прокурора

Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Хмельницької області на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянина України, раніше судимого

02.07.2002 року за ст. 296 ч. 1 КК України (2341-14)

до штрафу у розмірі 510 грн.,

засуджено за ч. 1 ст. 186 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків шляхом повного складання призначеного покарання та покарання, призначеного вироком Хмельницького районного суду від 2 липня 2007 року, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік та штраф у розмірі 510 грн.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України (2341-14) покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн. постановлено виконувати самостійно.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 10 червня 2006 року, приблизно о 5 год., він із автомобіля "Москвич-412", що знаходився біля бару "Марися" в м. Хмельницькому по Проспекту Миру, відкрито викрав майно ОСОБА_2 на загальну суму 559 грн. 90 коп.

У касаційному поданні заступника прокурора порушено питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального та істотним порушенням кримінально-процесуального законів. При цьому прокурор вказує на те, що при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання судом не враховано вирок Хмельницького міськрайонного суду від 26 вересня 2006 року, а крім того вказує на те, що основне покарання у виді штрафу складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про обгрунтованість касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2007 року ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення 10 червня 2006 року грабежу за ч. 1 ст. 186 КК України (2341-14) з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, від відбування якого його звільнено на підставі ст. 75 КК України (2341-14) з іспитовим строком 1 рік.

Разом із тим в матеріалах справи містяться данні про те, що ОСОБА_1 раніше судимий у липні 2002 року та вересні 2006 року. Але суд при призначені ОСОБА_1 остаточного покарання за вироком від 20 квітня 2007 року взяв до уваги лише покарання, призначене йому вироком від 2 липня 2002 року, допустивши при цьому невиправдану суперечність, бо спочатку визнав за необхідне призначити засудженому остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом повного складання призначених покарань, а потім на підставі ч. 3 ст. 72 КК України (2341-14) визнав за необхідне виконувати перший вирок самостійно, виходячи із того, що за ним ОСОБА_1 було призначено покарання у виді штрафу.

Що ж стосується вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2006 року та призначеного за ним покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, від відбування якого ОСОБА_1 також було звільнено із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, то цей вирок суд залишив поза увагою, чим порушив вимоги ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) , бо не призначив ОСОБА_1 остаточне покарання за цим законом.

Оскільки касаційний суд не вправі погіршити становище засудженого, бо попередній вирок є більш суворим, то останній вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд з метою виконання вимог ст. 70 ч. 4 та ст. 72 ч. 3 КК України (2341-14) , як про це обгрунтовано поставлено питання у касаційному поданні.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 394 - 306 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

касаційне поданням заступника прокурора Хмельницької області задовольнити.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.