Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого

Дембовського С. Г.,

суддів за участю прокурора захисника при секретарі

Зубара В. В. і Матієк Т. В., Ємця І. І., Паскала П. М., Бражнику М. В.,

розглянувши в судовому засіданні 20 липня 2017 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 15 серпня 2016 року,

Зазначеним вироком

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смтВеселе Веселівського району Запорізької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та жителя м.Запоріжжя,

громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_7 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації.

Цим же вироком також засуджено ОСОБА_8 щодо якого касаційну скаргу не подано.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 27 жовтня 2015 року близько 23 години, за попередньою змовою із ОСОБА_8, перебуваючи біля річки "Московка" неподалік дому № 47 по вулиці Кірова м. Запоріжжя, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_9 на загальну суму 4 300 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 15 серпня 2016 року вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження у зв'язку з їх незаконністю та необґрунтованістю. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що досудове розслідування та судовий розгляд проведені однобічно й неповно, з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому висновки суду про доведеність вини

за ч. 2 ст. 186 КК України не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ґрунтуються на суперечливих доказах та показах свідків. Стверджує, що насильницькі дії щодо потерпілого він не вчиняв, домовленості із ОСОБА_8 щодо вчинення грабежу у нього не було, а всі речі ОСОБА_9 були вилучені саме у ОСОБА_8 При цьому, вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки на момент його затримання та обрання запобіжного заходу не було забезпечено йому захисника, чим порушено право на захист. Окрім того, посилається на те, що доводи апеляційної скарги засудженого апеляційним судом залишено без належного обґрунтування та спростування, чим порушено вимоги ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримання поданої скарги засудженого, думку прокурора про відсутність підставі для задоволення скарги, перевіривши кримінальне провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено суть апеляції, результати розгляду справи і докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Однак, апеляційним судом ці вимоги закону не виконано.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що засуджений, не погоджуючись з рішенням місцевого суду, подав апеляцію, в якій зазначав про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, що призвело, на його думку, до необґрунтованого засудження за інкримінованими злочинами.

Проте, апеляційний суд, викладені доводи засудженого в апеляції ретельно не перевірив, належним чином не проаналізував, докладної відповіді на них не дав і свого рішення не мотивував.

Залишаючи апеляцію засудженого без задоволення, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, лише послався на ті ж докази про доведеність його винуватості, які були дослідженні у судовому засіданні, достовірність яких оскаржувалась в апеляції засудженого, без їх аналізу й оцінки, не спростувавши викладених у апеляціях доводів.

За таких обставин, ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 15 серпня 2016 року щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно перевірити доводи, викладені в апеляційній та касаційній скаргах засудженого й ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 434- 436 КПК України,

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 15 серпня 2016 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.