Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Присяжнюк Т.I.,

суддів

Косарєва В.I. і Школярова В.Ф.,

за участю прокурора

Парусова А.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Вінницької області на вирок Погребищенського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1

громадянина України,

раніше судимого: 10.12.2002р. за ч.2 ст.185 КК України (2341-14) до 2 роки виправних

робіт; звільненого 18.02.2004р. умовно -

достроково на 11 місяців 10 днів,

засуджено

- за ч.1 ст.296 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) до штрафу в розмірі 510 грн.

На підставі ст.71 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) за сукупністю вироків остаточно призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1 071 грн.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1. визнано винним і засуджено за те, що він 31.10.2004р., знаходячись біля магазину "Для Вас" на вул. Київська в м. Погребище, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок, умисно з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинив хуліганські дії щодо ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., що супроводжувались особливою зухвалістю. При цьому ОСОБА_1. наніс металевим прутом удари ОСОБА_5., спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоровcя.

У касаційному поданні перший заступник прокурора Вінницької області просить вирок щодо ОСОБА_1. у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що судом при застосуванні ст.71 КК України (2341-14) не враховано вимоги ч.3 ст.72 КК України (2341-14) , відповідно до якої, основне покарання у виді штрафу при призначенні покарання за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарання не підлягає і виконується самостійно. Вважає, що суд повинен був застосувати ст.ст.71,72 КК України (2341-14) і прийняти рішення про самостійне відбування засудженим покарання у виді штрафу та виправних робіт - невідбутої частини покарання за вироком від 10.12.2002р. Крім того, зазначає, що призначене засудженому покарання за сукупністю вироків є надмірно м'яке і безпідставно до нього застосовано ст.69 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1. злочину. Кваліфікація дій засудженого відповідає встановленим обставинам справи і у поданні не заперечується.

Iз матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. був засуджений вироком Жмеринського міського суду Вінницької області від 10 грудня 2002 року за ч.2 ст.185, ст.57, ч.1 ст.69 КК України (2341-14) на два роки виправних робіт з відрахуванням 15 % заробітної плати в дохід держави, і постановою від 18.02.2004р. був звільнений умовно-достроково на 11 місяців 10 днів. Новий злочин вчинив 31.10.2004р., тобто в період іспитового строку.

Призначаючи покарання за сукупністю вироків, суд порушив вимоги ч.4 ст.71 КК України (2341-14) , відповідно до яких, при призначенні покарання за сукупністю вироків остаточне покарання має бути більшим від покарання за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Суд порушив вимоги цього закону і при призначенні покарання за сукупністю вироків призначив менш суворе покарання ніж невідбута його частина за попереднім вироком.

Крім того, судом при цьому порушено вимоги ч.3 ст.72 КК України (2341-14) , відповідно до якої основне покарання у виді штрафу при призначенні за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

Оскільки судом порушено вимоги закону при призначенні покарання за сукупністю вироків, то вирок, як такий, що постановлений в порушення вимог ст.371 КПК України (1001-05) підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи, необхідно належним чином виконати вимоги ст.ст.71,72 КК України (2341-14) , врахувати доводи подання щодо призначення покарання та прийняти законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційне подання заступника прокурора Вінницької області задовольнити.

Вирок Погребищенського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.