Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кармазіна Ю.М.,

суддів за участю прокурора

Кліменко М.Р. і Таран Т.С., Вергізової Л.А.

розглянула в судовому засіданні 1 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Київської області на вирок Тетіївського районного суду Київської області від 30 липня 2007 року щодо ОСОБА_1.

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше не судимого,

- за ч.1 ст.164 КК України (2341-14) до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 п.п. 3, 4 КК України (2341-14) .

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 05.01.2007 року аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_2, та доньки ОСОБА_4, IНФОРМАЦIЯ_3, і мав заборгованість станом на 01.06.2007 року у розмірі 2038 грн..

У апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційному поданні перший заступник прокурора Київської області доводить, що кримінальна справа щодо ОСОБА_1 порушена не уповноваженою та те особою з порушенням ст.ст. 425, 430 КПК України (1001-05) , що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який просив у задоволенні касаційного подання відмовити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину грунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених у судовому засіданні відповідно до вимог ст. 299 КПК України (1001-05) , які належно оцінені судом. Цей висновок є обгрунтованим і не оспорюється прокурором.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КК України (2341-14) є правильною і також не заперечується в касаційному поданні.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд дотримав вимоги ст. 65 КК України (2341-14) , врахував ступінь тяжкості злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують покарання, і призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

Твердження прокурора в касаційному поданні про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 неповноважною особою та проведення по справі досудового слідства всупереч вимогам Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) , є безпідставними.

Згідно з вимогами ст. 104 КПК України (1001-05) , за наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання вправі порушити кримінальну справу та при встановленні особи, яка вчинила злочин, скласти постанову про передачу справи слідчому, подавши її прокурору на затвердження, після чого по справі провадиться досудове слідство.

Як видно з матеріалів справи, вона була порушена дізнавачем щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України (2341-14) , який відповідно до вимог ст. 12 КК України (2341-14) є злочином невеликої тяжкості, з затвердженням цієї постанови начальником органу дізнання. У подальшому постановою дізнавача про направлення кримінальної справи для проведення досудового слідства, затвердженою прокурором району, справа була передана слідчому, який і проводив по ній досудове слідство з дотриманням вимог Кримінально-процесуального Кодексу України (1001-05) .

За таких обставин немає підстав вважати, що по справі допущено порушення вимог кримінально-процесуального закону при порушенні кримінальної справи та проведенні по ній досудового слідства.

Те, що кримінально-процесуальним законом (ст.ст. 425, 430 КПК України (1001-05) ) передбачена можливість здійснення провадження про злочин, передбачений ч. 1 ст. 164 КК України (2341-14) , за протокольною формою досудової підготовки матеріалів, і в такому випадку кримінальну справу порушує прокурор на підставі складеного дізнавачем протоколу про обставини вчиненого злочину, не свідчить про допущення дізнавачем порушень кримінально-процесуального закону при порушенні кримінальної справи та розслідуванні її щодо ОСОБА_1, як про це зазначає прокурор у касаційному поданні.

Провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів є спрощенням процесуальної процедури встановлення обставин вчинення злочину на досудовому етапі кримінального судочинства. Тому порушення кримінальної справи органом дізнання, провадження досудового слідства слідчим органу внутрішніх справ з дотриманням загальних правил Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) , збільшення у зв'язку з цим обсягу прав учасників процесу порівняно з обсягом прав, встановлених главою 35 КПК України (1001-05) , перевірка прокурором справи з обвинувальним висновком та прийняття ним рішення про затвердження обвинувального висновку і направлення справи на розгляд суду не можуть вважатися порушеннями вимог кримінально-процесуального закону.

Ураховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційного подання прокурора.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а вирок Тетіївського районного суду Київської області від 30 липня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.