Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кармазіна Ю.М.,

суддів

Кліменко М.Р. і Таран Т.С.

за участю прокурора Колесниченка О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 01 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Волинської області на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 січня 2007 року щодо ОСОБА_1.

Цим вироком

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 громадянин України, неодноразово судимий

в тому числі 02.04.2001 р.

за ст. 141 ч. 2 КК України (2341-14)

на 2 роки позбавлення волі,

засуджений:

- за ст. ст. 15 ч. 2, 115 ч. 1 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі;

- за ст. 125 ч. 1 КК України (2341-14) до 150 годин громадських робіт;

- за ст. 129 ч. 1 КК України (2341-14) на один рік шість місяців обмеження волі;

- за ст. 357 ч. 3 КК України (2341-14) на один рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1. визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням з трирічним іспитовим строком і покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_1. визнано винуватим і засуджено за вчинення таких злочинів.

19 серпня 2006 року приблизно о 21-ій год. на автобусній зупинці в с. Затурці Локачинського району Волинської області ОСОБА_1., тримаючи в руках ніж, на грунті неприязних відносин висловлював ОСОБА_2. погрози вбивством, які та сприймала реально.

26 вересня 2006 року приблизно о 9-ій год. у будинкуАДРЕСА_1ОСОБА_1. під час сварки на грунті неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_2. удари ногами, руками і стільцем в область тулуба, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження.

Продовжуючи свої злочинні дії, з метою позбавлення ОСОБА_2. життя ОСОБА_1. став її душити руками за шию. Незважаючи на опір, який ОСОБА_1. чинили ОСОБА_3. і ОСОБА_4., відтягуючи його від потерпілої, він з метою позбавлення життя ОСОБА_2. облив її лакофарбовим розчинником і намагався її підпалити, однак не зміг довести свій намір до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки з його рук ОСОБА_4. вибила запальничку.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Обгрунтовує прохання тим, що суд, призначивши ОСОБА_1. більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, та звільнивши від його відбування з випробуванням, порушив вимоги кримінально-процесуального закону, не навівши у вироку обставин, які б пом'якшували покарання та були б підставою для застосування ст. 69 КК України (2341-14) . Посилається на порушення вимог ст. 65 КК України (2341-14) , зазначаючи, що суд не в повній мірі врахував того, що засуджений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вину не визнав і у вчиненому не розкаявся.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання і заперечення на нього потерпілої, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України (2341-14) може бути прийняте при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Призначаючи ОСОБА_1. за ст. ст. 15 ч. 2, 115 ч. 1 КК України (2341-14) більш м'яке покарання, ніж передбачено цим законом, та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, суд послався на те, що засуджений працював, позитивно характеризувався, має на утриманні двох неповнолітніх дітей і батька, який хворіє, був учасником бойових дій в Афганістані і Волинська обласна організація Української спілки ветеранів Афганістану звернулась з клопотанням про обрання йому покарання, яке не було б пов'язане з позбавленням волі, та аналогічне прохання потерпілої ОСОБА_2.

Однак, наведене обгрунтування призначення покарання ОСОБА_1. та рішення про можливість його виправлення без відбування покарання є таким, що не грунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України (2341-14) .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. в стані алкогольного сп'яніння вчинив погрозу вбивством, а згодом замах на умисне вбивство свої дружини - ОСОБА_2.

У суді потерпіла ОСОБА_2. показала, що ОСОБА_1. протягом трьох останніх років зловживає спиртними напоями, внаслідок чого між ними систематично виникали сварки і через це вона жила з дітьми у своїх батьків.

Суд фактично не врахував тяжкість вчинених ОСОБА_1 злочинів, один з яких є особливо тяжким, суб'єктивне ставлення засудженого до скоєного - визнання вини в суді частково і заперечення тієї обставини, що обливав потерпілу лакофарбовим розчинником і намагався її підпалити.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1. покарання із звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України (2341-14) є невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості, про що обгрунтовано зазначається в касаційному поданні прокурора.

Наведена обставина згідно ст. 398 КПК України (1001-05) є підставою для скасування вироку щодо ОСОБА_1. і направлення справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді справи за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення слід призначити ОСОБА_1. покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України (2341-14) .

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання першого заступника прокурора Волинської області задовольнити.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 січня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.