Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Синявського О.Г.,

суддів

Пекного С.Д. і Нікітіна Ю.I.,

за участю прокурора

Сорокіної О.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 01 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1. та потерпілого ОСОБА_2. на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 03 квітня 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1

уродженця м. Коростеня Житомирської області,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь Коростенської центральної міської лікарні 1 682,60 грн.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 03 квітня 2007 року зазначений вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1. засуджено за те, що він 10 вересня 2006 року о 23-й годині на подвір'ї будинку АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_2., умисно завдав йому один удар ножем в область живота, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для його життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1., посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому зазначає, що, оскільки умислу на заподіяння умисного тяжкого ушкодження потерпілому він не мав, його дії слід кваліфікувати за ст. 128 КК України (2341-14) та призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) .

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2. наводить аналогічні доводи.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Сорокіної О.А., яка вважала, що постановлений у справі вирок слід змінити та пом'якшити призначене засудженому покарання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження відповідає фактичним обставинам справи та грунтується на сукупності зібраних та належним чином оцінених доказів, зокрема показаннях потерпілого ОСОБА_2. під час досудового слідства про те, що між ним і ОСОБА_1. відбулася сварка, під час якої останній ударив його ножем, заподіявши йому тілесне ушкодження, і втік з місця події; показаннями свідка ОСОБА_1. - сестри засудженого про те, що вона чула, як під час бійки ОСОБА_1. погрожував ОСОБА_2., і від останнього їй стало відомо, що ОСОБА_1. завдав йому удару ножем в область живота ; даними висновку судово-медичної експертизи про заподіяння ОСОБА_2. тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння (а. с. 17, 19 зв.48-49).

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, немає.

Ці та інші докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_1. діяв умисно і вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) , а доводи скарг про те, що останній вчинив необережне тяжке тілесне ушкодження є необгрунтованими.

Разом з тим, на думку колегії суддів, доводи скарг про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, заслуговують на увагу.

При прийнятті рішення про призначення ОСОБА_1. покарання, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, посилаючись на посередню характеристику останнього та на те, що він зловживає спиртними напоями, обгрунтував свій висновок недостовірними даними.

Так, перевіркою встановлено, що іншої характеристики, крім позитивної, підписаної сусідами ОСОБА_1., як і будь-якого підтвердження тому, що він зловживає спиртними напоями, матеріали справи не містять (а. с. 31 -33).

Беручи до уваги вищенаведене, а також те, що ОСОБА_1. до кримінальної відповідальності притягується вперше, має посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи третьої категорії, прохання потерпілого ОСОБА_2., викладене в його касаційній скарзі, на думку колегії суддів, є підставою для призначення ОСОБА_1. більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) .

Підстав для застосування до ОСОБА_1. ст. 75 КК України (2341-14) колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1. і потерпілого ОСОБА_2. задовольнити частково.

Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 03 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити: пом'якшити йому покарання і вважати засудженим за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

У решті судові рішення залишити без зміни.