Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Романець Л.А., Матієк Т.В.,

при секретарі Бражнику М.В.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014210170000074, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції Закону від 13 травня 2014 року),

за касаційною скаргою захисника Мицика О.В. на вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 16 листопада 2016 року,

за участю прокурора Руденко О.П.,

захисника Мицика О.В.,

засудженого ОСОБА_1,

У касаційній скарзі захисник Мицик О.В., не погоджуючись із ухваленим щодо ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не зазначив, у чому саме полягає безпідставність вироку місцевого суду та не навів переконливих доводів на обґрунтування свого висновку щодо визнання листа офіційним документом. Вказує на те, що апеляційний суд безпосередньо докази не дослідив та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам КПК України (4651-17) .

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим за ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції Закону від 13 травня 2014 року) та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення.

Вироком Апеляційного суду Тернопільської області від 16 листопада 2016 року вирок місцевого суду скасовано, ухвалено новий, яким ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону від 13 травня 2014 року) та призначено йому за цим законом покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.

На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.

Так, 11 травня 2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі заступника директора Тернопільської обласної дирекції ВАТ ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 014/0025/82/31597 на суму 150 тисяч доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на момент укладення договору становило 757 500,00 грн.

В цей же день з метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 014/0025/82/31597 між вказаними особами був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Бриксою Т.І. Згідно з п. 1.2 договору предметом іпотеки виступали: житловий будинок з прибудовами та мансардою, загальною площею 328,0 кв.м, та житловою площею 176,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, площею 0,0550 га, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Підгороднє, кадастровий номер НОМЕР_1. Заставна вартість предмету іпотеки визначена сторонами у сумі 1 511 798,00 грн.

Цього ж дня приватним нотаріусом накладено заборону відчуження домоволодіння та земельної ділянки за адресою: Тернопільська область, Тернопільський р-н, с. Підгороднє, вул. Чубинського, 65, які на праві власності належать ОСОБА_3 та внесено відомості про об'єкти нерухомого майна, що виступили предметом іпотеки, до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а відомості про укладення іпотечного договору між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі заступника директора Тернопільської обласної дирекції ВАТ ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 014/0025/82/31597 - до Державного реєстру іпотек.

11 травня 2007 року на підставі меморіального валютного ордеру № 5/82/31957 у касі Тернопільської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_3 за кредитним договором № 014/0025/82/31597 були видані готівкові кошти в сумі 150 тисяч доларів США.

У травні 2008 року, точної дати не встановлено, у заступника директора Тернопільської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на складання та видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 у травні 2008 року, точної дати не встановлено, знаходячись у невстановленому місці, склав (виготовив) та підписав завідомо неправдивий документ - лист від 30 травня 2008 року про погашення позики та повне виконання іпотекодавцем ОСОБА_3 своїх зобов'язань по кредитному договору, у якому просив зняти заборону на відчуження вказаного заставного майна, оскільки останнім погашено позику та у повному обсязі виконано свої зобов'язання по кредитному договору, який містить інформацію, що повністю не відповідає дійсності.

До листа ОСОБА_1 надав повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек та заяву про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна.

На підставі листа, підписаного заступником директора Тернопільської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_1, приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Бриксою Т.І. 30 травня 2008 року було здійснено дії по зняттю заборони з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та вилучено іпотеку з Державного реєстру іпотек. Після чого, ОСОБА_3 реалізував зазначене майно на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2008 року ОСОБА_7

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та засудженого на підтримання скарги, пояснення прокурора, який заперечив проти скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Стаття ст. 420 КПК України передбачає, що вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначається зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухвалення рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Однак зазначених норм кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не дотримався та ухвалив вирок, який не відповідає вимогам закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав апеляційну скаргу, в якій, із наведенням відповідних обґрунтувань, просив його скасувати, ухвалити новий, визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення на строк 4 роки з позбавленням права обіймати керівні посади підприємств, установ, організацій, діяльність яких пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, строком на 2 роки.

Сторона обвинувачення вказувала на безпідставність виправдання ОСОБА_1 через те, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про визнання виданого останнім листа неофіційним документом. При цьому прокурор зазначав, що докази, які суттєво впливають на суть прийнятого рішення, були досліджені судом першої інстанції вибірково.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок місцевого суду та ухвалюючи новий вирок, коротко зазначив в його мотивувальній частині викладені прокурором в апеляційній скарзі доводи, однак належним чином їх не перевірив і не навів переконливих мотивів на їх підтвердження.

Зокрема, суд жодним чином не мотивував свого висновку про визнання листа, підписаного ОСОБА_1, офіційним документом, з урахуванням правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах № 5-10кс13, № 5-50кс15.

Крім того, суд не встановив та не зазначив у вироку мотиви вчинення інкримінованого ОСОБА_1 злочину, обставини пред'явлення ним листа приватному нотаріусу.

Залишились неспростованими доводи сторони захисту про те, що нотаріус, отримавши 30 травня 2008 року від ОСОБА_1 листа про погашення ОСОБА_3 кредитних зобов'язань, перевіряла його особу за паспортом, виданим 01 грудня 2009 року (копія паспорту долучена до матеріалів, вилучених у нотаріуса).

Наведене свідчить про те, що вирок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 370, 420 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищевказане та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргузахисника Мицика О.В. задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 16 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.