Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Романець Л.А., Матієк Т.В.,

при секретарі Бражнику М.В.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160470000984, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України,

за касаційною скаргою прокурора Одеської області на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2016 року,

за участю прокурора Руденко О.П.,

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленим щодо ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду, не дав належної оцінки доказам та вичерпної відповіді на викладені в апеляційній скарзі доводи, що призвело до безпідставного виправдання обвинувачення та постановлення ухвали, яка не відповідає вимогам КПК України (4651-17) .

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2016 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю наявності в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 18 лютого 2015 року приблизно о 16.08 год., перебуваючи у нетверезому стані біля адміністративної будівлі Одеської спеціальної середньої школи № 64 м. Одеси, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Малиновського, 23 біля входу якої знаходився малолітній ОСОБА_2 та інші малолітні особи, завідомо усвідомлюючи їх малолітній вік, з метою вчинення розпусних дій сексуального характеру щодо малолітніх осіб, зняв з себе штани, вчинив акт онанізму шляхом доторкання руками до свого статевого органу, який був у стані ерекції, задовольняючи свою статеву пристрасть.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положенням ч. 1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

У своїй касаційній скарзі прокурор вказував на безпідставне виправдання ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що, на думку колегії суддів, є необґрунтованим.

Докази винуватості ОСОБА_1, на які посилалась сторона обвинувачення, перевірені судом та згідно зі ст.ст. 86, 87, 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, та дійшов правомірного висновку про те, що вони не підтверджують вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину.

З огляду на викладене, доводи прокурора про неправильну оцінку доказів обвинувачення, зроблену судом, колегія суддів уважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, належним чином перевірив наведені в ній доводи, дав на них вичерпну відповідь, й, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував прокурор у скарзі, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора Одеської області залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.