Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Присяжнюк Т.I.,

суддів

Косарєва В.I. і Школярова В.Ф.,

за участю прокурора

Ковтун Н.Я.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 01 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_2

в с т а н о в и л а:

вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2006 року

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) на 14 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 8179 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 50000 грн. - моральної шкоди, на корить ОСОБА_4. 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2006 року зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння 22 червня 2006 року приблизно о 22-й годині на подвір'ї

АДРЕСА_1під час сварки, на грунті особистих неприязних стосунків, вчинив умисне вбивство ОСОБА_5., завдавши їй при цьому не менше 8 ударів сокирою про голові.

У касаційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_1 посилається на те, що його підзахисний ОСОБА_2вчинив злочин, за який його засуджено, в стані сильного душевного хвилювання, однак це питання ні органами досудового слідства, ні судом належним чином не перевірено. Крім того, вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_2 постановлені з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства, зокрема права на захист, оскільки ОСОБА_2та він (захисник ОСОБА_1) не були повідомлені про попередній розгляд справи, а судове засідання від 17 жовтня 2006 року відбулось за відсутності захисника. Однак, у протоколі судового засідання, який датовано 17 жовтням 2006 року зазначено, що ОСОБА_1 брав участь у судовому засіданні. Вказує, що він (ОСОБА_1) не був повідомлений про апеляційний розгляд справи щодо його підзахисного. Також, зазначає, що суд призначаючи ОСОБА_2 покарання не врахував усіх пом'якшуючих його покарання обставин та неправильно вирішив цивільний позов у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь потерпілих моральної шкоди.

За змістом скарги просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2, а кримінальну справу щодо нього направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення судових рішень щодо ОСОБА_2 без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що підстав для її задоволення немає.

Висновок суду щодо винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, грунтується на досліджених і перевірених у судовому засіданні доказах, у тому числі його показаннях, у яких він визнав, що під час сварки зі своєю дружиною ОСОБА_5. завдав їй сокирою декілька ударів по голові.

Ці показання суд обгрунтовано визнав достовірними, оскільки вони стверджуються іншими доказами.

Зокрема, під час відтворення обстановки та обставин події злочину за участю засудженого ОСОБА_2, останній в присутності свого захисника і понятих детально відтворив обставини вчиненого ним щодо потерпілої ОСОБА_5. злочину (а.с. 99-101).

Як убачається із висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_5. настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми в результаті чисельних рублених поранень обличчя та волосистої частини голови, відкритих переломів черепа та інших тілесних ушкоджень, які могли утворитися від ударів сокирою (а.с. 132-136).

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 підтвердив, що останнім часом у його матері ОСОБА_5. виникали конфлікти з засудженим, який неодноразово погрожував їй вбивством. 23 червня 2006 року йому зателефонувала сусідка матері та повідомила, що ОСОБА_2позбавив життя ОСОБА_5., зарубавши її сокирою.

Показання засудженого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які підтвердили, що вони проживали по сусідству з подружжям ОСОБА_2. У вечері 22 червня 2006 року чули як ОСОБА_2на території подвір'я свого будинку впродовж деякого часу завдавав удари ОСОБА_5. Зайшовши на подвір'я будинку, побачили непритомну ОСОБА_5., у якої була травма голови, а поряд з нею лежала сокира. Підтвердили, що на початку 2006 року між подружжям стали виникали конфлікти. Після чого ОСОБА_2став виносити з будинку речі, не дозволяв ОСОБА_5. користуватися телефоном, газом, теплою водою, а також неодноразово погрожував їй вбивством.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливості дійти обгрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства потерпілої.

Судом перевірялись доводи засудженого та його захисника про те, що ОСОБА_2вчинив убивство потерпілої в стані сильного душевного хвилювання і з наведенням відповідних мотивів були визнані безпідставними.

Так, судом правильно встановлено, що ОСОБА_2неодноразово погрожував вбивством ОСОБА_5., яка з цього приводу зверталась до правоохоронних органів. Про умисел засудженого на вчинення умисного вбивства свідчать й дані щодо кількості, характеру та локалізації виявлених у потерпілої поранень.

Крім того, за висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи у ОСОБА_2 не виявлено ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, що могло б вплинути на його свідомість і поведінку на час події, він міг усвідомлювати свої дії та вчинки і керувати ними (а.с. 189-192).

Підстав сумніватися у висновках судово-психіатричної експертизи в колегії суддів немає.

З огляду на вказане суд дійшов правильного висновку щодо винності ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5. Дії засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, зокрема, його вік, щире каяття, позитивну характеристику, а також те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, і правильно призначив покарання в межах санкції закону, за яким його визнано винним.

Підстав вважати призначене йому покарання несправедливим із-за його суворості, на що посилається захисник у скарзі, не вбачається.

Твердження захисника в касаційній скарзі про те, що його не було повідомлено про апеляційний розгляд його апеляції, є безпідставними.

Як видно з матеріалів справи, про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції оповістив засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 з направленням їм відповідних повідомлень (а.с. 283).

Не грунтуються на матеріалах справи і твердження захисника в касаційній скарзі про те, що він не міг бути присутнім у судовому засіданні 17 жовтня 2006 року, оскільки вказане твердження було предметом перевірки суду і обгрунтовано визнано безпідставним, про що є відповідні дані в матеріалах справи (а.с 266-267).

Цивільний позов судом вирішено з урахуванням характеру та ступеня душевних і психологічних страждань потерпілих, тому підстав для задоволення скарги захисника в цій частині не вбачається.

Перевіркою матеріалів справи істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не виявлено.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2006 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 - без задоволення.