Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участі прокурора Сухарєва О.М.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 1 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області Гончаренка А. на судові рішення щодо ОСОБА_1,

вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 7 травня 2007 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Харкова, раніше судимого 6 квітня 2005 року за ч. 1 ст. 122 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки із звільненням на підставі вимог ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, -

засуджено за:

- ч. 2 ст. 296 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки;

- ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до ст. 70 КК України ОСОБА_1 визначено остаточне покарання 3 роки позбавлення волі, а згідно з вимогами ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і визначено ОСОБА_1 остаточне покарання 3 роки і 1 місяць позбавлення волі.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

ОСОБА_1 визнано судом винним і засуджено за те, що він 22 квітня 2001 року близько 14-ї години перебував в кафе "Лабірінт", що розташовувалося в смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області, де в групі з ОСОБА_2, ОСОБА_3(засуджені за іншим вироком) та двома невстановленими особами вчинили хуліганські дії щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Унаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 було заподіяно легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а ОСОБА_5 - фізичний біль.

21 липня 2006 року близько 18-ої години 30 хвилин на вулиці Пушкіна в смт Солоницівка ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4 вчинили грабіж - із застосуванням насильства відкрито заволоділи майном ОСОБА_6 на загальну суму 1100 гривень. ОСОБА_6 було заподіяно легкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурора порушується питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд. Свою вимогу він обґрунтовує тим, що дії засудженого за ч. 2 ст. 296 КК України кваліфіковано неправильно, оскільки цей епізод хуліганства він учинив до набрання чинності новим Кримінальним кодексом України (2341-14) , а ст. 206 КК України 1960 року не передбачала кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Також прокурор не погоджується з рішенням про визначення судом остаточного покарання ОСОБА_1 за правилами ст. ст. 70 і 71 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора Сухарєва О.М., який частково підтримав касаційне подання й вважав, що дії ОСОБА_1 мають бути перекваліфіковані з ч. 2 ст. 296 КК України на частину першу цієї статті з призначенням покарання за цим законом у виді арешту на строк 6 місяців й звільненням від відбування цього покарання в зв'язку з закінченням строків давності, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, а також кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України є правильними і по суті не заперечуються в касаційному поданні прокурора.

Що ж стосується кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 296 КК України, то вона є неправильною. Як убачається із матеріалів справи, хуліганство ОСОБА_1 було вчинено у квітні 2001 року, тобто до набрання чинності новим КК України (2341-14) . Органами досудового слідства за цим епізодом дії засудженого було кваліфіковано за ч. 2 ст. 296 КК України 2001 року як хуліганство, вчинене за попередньою змовою групою осіб. З такою кваліфікацією погодився й суд першої інстанції. Однак, при цьому не було враховано, що чинним на час вчинення злочину законом не передбачалося такої кваліфікуючої ознаки як вчинення хуліганства за попередньою змовою групою осіб. Тому у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 5 КК України 2001 року ця кваліфікуюча ознака, яка посилює кримінальну відповідальність у даному випадку не повинна була враховуватися. Тому, як правильно зазначено в поданні прокурора, дії ОСОБА_1 мають бути перекваліфіковані на ч. 1 ст. 296 КК України 2001 року. Оскільки на час вчинення злочину засуджений був неповнолітнім, то колегія суддів вважає за необхідне визначити йому покарання у виді арешту на строк 45 діб і на підставі ст. ст. 49 і 74 КК України звільнити його від цього покарання в зв'язку з тим, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України є невеликої тяжкості, а з часу вчинення злочину минуло більше трьох років, тобто передбачені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України строки притягнення до кримінальної відповідальності в даному випадку закінчилися.

У зв'язку з цим відсутні підстави для скасування вироку суду в зв'язку з необхідністю застосування ст. 70 ч. 4 КК України, як про це порушено питання в поданні прокурора. За ч. 1 ст. 186 КК України і за сукупністю вироків суд визначив покарання і при цьому закону не порушив, вирок в цій частині має бути залишений без зміни. Тому доводи касаційного подання прокурора про необхідність скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд є безпідставними.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 7 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити - перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 296 КК України на частину першу цієї статті й за цим законом визначити йому покарання у виді арешту на строк сорок п'ять діб. На підставі ст. ст. 49 і 74 КК України ОСОБА_1 звільнити від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 296 КК України, в зв'язку з закінченням строків давності.

Вважати його засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання, призначеного за цим законом судом першої інстанції, з визначенням на підставі ст. 71 КК України остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк три роки і один місяць, тобто так, як вирішив суд.

У решті цей же вирок щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

_________________________________________________