Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 01 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вирок Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 27 грудня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2007 року щодо ОСОБА_3.

Цим вироком

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що судимості не мав,

засуджений за ч. 2 ст. 364 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3. звільнено від відбування основного покарання з випробуванням упродовж дворічного іспитового строку і покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2007 року вирок щодо ОСОБА_3. залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винним і засуджено за те, що він, будучи службовою особою та обіймаючи посаду сільського голови Воїнської сільської ради Красноперекопського району Автономної Республіки Крим, шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи умисно, в інтересах третіх осіб та використовуючи надану йому владу і службове становище, всупереч інтересам служби та вимог п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський звіт і фінансову підзвітність в Україні" вчинив незаконні витрати бюджетних коштів в сумі 65862,12 грн. шляхом списання на витрати сільської ради авансових платежів одночасно з перерахуванням на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_4 коштів згідно з договором від 15.02.2002 року на будівництво двох мінікотелень.

Із 15 лютого 2002 року по 01 липня 2006 року акти виконаних робіт по даному договору в повному обсязі не складались, первинні документи, які підтверджували факт здійснення господарських операцій ПП ОСОБА_4 перед Воїнською сільською радою за перераховані бюджетні кошти, в балансовому звіті не відображались.

У результаті таких незаконних витрат бюджетних коштів ОСОБА_3 була заподіяна Воїнській сільській раді шкода на загальну суму 65862,12 грн., що спричинило тяжкі наслідки.

У касаційних скаргах:

- захисник ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу щодо ОСОБА_3 закрити на підставі ст. 6 ч. 1 п. 2 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину. Вказує на те, що суд на обґрунтування свого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 поклав недостовірні докази, зокрема, акт ревізії від 12.12.2003 року. Вважає, що суд визнав ОСОБА_3 винним у незаконних витратах бюджетних коштів, чим вийшов за межі обвинувачення;

- захисник ОСОБА_2 викладає таке ж прохання, як і захисник ОСОБА_1, обгрунтовуючи його аналогічними доводами.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується дослідженими і належно оціненими судом доказами.

Доводи в касаційних скаргах захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про непричетність засудженого до зловживання владою та службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, є безпідставними.

Так, ОСОБА_3, заперечуючи вину у вчиненні даного злочину, підтвердив, що 15 лютого 2002 року між ним - сільським головою Воїнської сільської ради та підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір на будівництво двох мінікотелень для Воїнської лікарні. За умовами договору придбані сільською радою будівельні матеріали, накладні на які повторно були виписані 17 березня 2004 року, зберігались у ОСОБА_4 відповідно до договору зберігання будівельних матеріалів. Крім того, ОСОБА_3 показав, що при проведенні контрольно-ревізійної перевірки в 2003 році не всі документи надавались, що обумовило виявлення нестачі бюджетних коштів.

Суд належно перевірив зазначені показання ОСОБА_3 та обгрунтовано визнав їх такими, що не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Свідок ОСОБА_4 підтвердив, що на прохання ОСОБА_3 виписував і здавав у бухгалтерію сільської ради рахунки і накладні на будівельні матеріали. Проектно-кошторисну документацію ОСОБА_3 надав у 2003 році, до цього виконував будівництво без неї лише з його слів. Після виконання робіт був складений акт прийомки виконаних робіт, який підписав ОСОБА_3 У подальшому проводились будівельні роботи, на які акти виконаних робіт не підписувались і котельні в експлуатацію введені не були. Виписував 17.03.2004 року дві накладні на товарно-матеріальні цінності на суму відповідно 51209,86 грн. і 14652,26 грн., але про те, що вони передавались на зберігання ОСОБА_7, не знав.

Із показань свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вбачається, що грошові кошти перераховувались на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_4 на підставі наданих останнім рахунків на будівельні матеріали, на яких сільський голова ОСОБА_3 ставив резолюцію "бухгалтер сплатити". Також грошові кошти перераховувались ОСОБА_4 й після закінчення дії договору на будівництво. Товарно-матеріальні цінності від ПП ОСОБА_4 в сільську раду не поступали, а були лише розписки від нього про їх зберігання в себе, затверджені головою сільради ОСОБА_3 Після обрання ОСОБА_8 головою Воїнської сільської ради з'ясувалось, що ОСОБА_4 будівельні матеріали сільській раді не передавав і їх в нього не виявилось, внаслідок чого виявили нестачу на суму близько 65000 гривень.

Свідок ОСОБА_7 показала, що 17 березня 2004 року за вказівкою ОСОБА_3 підписувала накладні від ОСОБА_4 та інвентаризаційний опис про знаходження на балансі Воїнської сільської ради товарно-матеріальних цінностей, які вона начебто отримала від ОСОБА_4 Однак товарно-матеріальні цінності ОСОБА_4 їй не передавав.

Наведені обставини підтвердили свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які зазначили, що після проведення ревізії і виявлення нестачі товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_3 їх вмовляв підписати документи, що будівельні матеріали були завезені ОСОБА_4, яких насправді не було. На підставі цих документів за результатами перевірки контрольно-ревізійним відділом було зазначено про усунення недоліків. Про відсутність будівельних матеріалів на будівництво котелень, які повинен був завезти ОСОБА_4 та які по документах були оприбутковані, з'ясувалось лише при обранні нового голови сільської ради.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні даного злочину підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що всі документи, вилучені у Воїнській сільській раді, були надані ревізору для проведення перевірки Красноперекопським КРВ і при їх поверненні жодних претензій стосовно їх неповноти ніхто не висловлював, а також узгоджується з даними, що містяться в актах ревізії, інвентаризаційних описах, платіжних дорученнях, інших зібраних у справі доказах.

Твердження в касаційних скаргах захисників про те, що суд вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення, матеріалами справи не підтверджується.

Дослідивши зібрані в справі докази, суд дійшов правильного висновку про зловживання ОСОБА_3 владою і службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, та обгрунтовано визнав доводи захисника про відсутність заподіяних внаслідок його дій збитків безпідставними, навівши у вироку переконливі мотиви.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальну справу за апеляціями захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2, перевірив викладені в них доводи, які за змістом є аналогічними доводам їх касаційних скарг, та з наведенням відповідних мотивів визнав їх безпідставними, а вирок - законним і обгрунтованим.

Дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 364 КК України кваліфіковані правильно, покарання йому призначено з дотриманням ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не виявлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційних скарг захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 відмовити.