колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Короткевича М.Є.

суддів

Кліменко М.Р., Таран Т.С.

за участю прокурора

Микитенка О.П.

розглянула в судовому засіданні 01 квітня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Волинської області від 11 січня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця і жителя с. Ворона

Ковельського району Волинської області,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) на 8 (вісім) років позбавлення волі.

Цим вироком скасовано вирок Ковельського міськрайонного суду від 19 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 17 травня 2007 року біля 22-ої год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на власному подвір'ї в с. Ворона Ковельського району Волинської області, на грунті особистих неприязних стосунків, що виникли під час сварки з ОСОБА_2, вчинив його умисне вбивство, завдаючи удар косою в задню половину грудної клітки.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 вказує на неповноту дослідження всіх обставин справи і на те, що він діяв у стані необхідної оборони і умислу на вбивство ОСОБА_2 не мав. За змістом скарги просить вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування або на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача та міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини події злочину і його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_2 відповідає зібраним у справі доказам.

Викладені в касаційній скарзі доводи засудженого про те, що він не мав умислу на вбивство ОСОБА_2 і діяв у стані необхідної оборони, є безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами досудового і судового слідства.

ОСОБА_1, вказуючи на неповноту дослідження всіх обставин справи, при цьому визнає свою вину в тому, що від його дій настала смерть ОСОБА_2, але вважає, що такі дії були вчинені у стані необхідної оборони і умислу на вбивство він не мав.

Одним із критеріїв необхідної оборони є вчинення дій з метою захисту від наявного суспільно небезпечного посягання.

З матеріалів справи вбачається, що 17 травня 2007 року на подвір'ї засудженого ОСОБА_1 в с. Ворона Ковельського району між ним та ОСОБА_2 відбулася сварка через те, що останній, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, декілька разів заходив на його подвір'я. Виганяючи ОСОБА_2 у черговий раз з подвір'я, ОСОБА_1, маючи у руках косу завдав нею удар ОСОБА_2 у задню половину грудної клітки.

Висновком судово-медичної експертизи встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала від проникаючої колото-різаної рани грудної клітки та черевної стінки зліва з ушкодженням діафрагми, легені, печінки, нирки, з розвитком масивної крововтрати, що утворилися від дії гострого колюче-ріжучого предмету, можливо коси, яка була вилучена при огляді місця події (а.с. 31-34).

З наведеного вбачається, що з боку ОСОБА_2 не було вчинення дій, які б свідчили про наявність суспільно небезпечного посягання на засудженого ОСОБА_1, від яких він повинен був захищатися, завдаючи удар косою ОСОБА_2

Про умисел ОСОБА_1 на вчинення умисного вбивства ОСОБА_4 свідчать орудія вчинення злочину - коса, заподіяння нею удару у життєво-важливий орган - грудну клітину.

За таких обставин суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство ОСОБА_2 та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) .

З матеріалів справи вбачається, що судом повно і об'єктивно досліджені всі обставини вчинення вбивства ОСОБА_2, а тому підстав для скасування вироку і направлення справи на нове розслідування або на новий судовий розгляд, як про це ставиться питання у скарзі засудженого, колегія суддів не знаходить.

Міра покарання призначена ОСОБА_1 у відповідності з вимогами закону, вона відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним про його особу та обставинам, що пом'якшують та обтяжують покарання.

У зв'язку з цим підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Волинської області від 11 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.