Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Романець Л.А.,

суддів: Зубара В.В., Марчук Н.О.,

розглянувши в судовому засіданні подання Апеляційного суду Житомирської області про направлення кримінального провадження № 12016060190000819 щодо ОСОБА_1, обвинуваченої за ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів,

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло подання Апеляційного суду Житомирської області про направлення кримінального провадження щодо ОСОБА_1 із Радомишльського районного суду Житомирської області до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Подання мотивовано тим, що вказане кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки, як зазначено у поданні, усі епізоди злочинної діяльності, що інкримінуються обвинуваченій, у тому числі більш тяжке останнє за часом кримінальне правопорушення, були вчинені поза межами Житомирської області.

Учасникам судового провадження повідомлено про час та місце розгляду подання, проте в судове засідання вони не з'явилися, що не перешкоджає його розгляду. Заперечень та клопотань про відкладення розгляду подання не надійшло.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені у поданні, колегія суддів дійшла висновку, що подання задоволенню не підлягає на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

З обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12016060190000819 убачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у шахрайстві та шахрайстві вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, відповідно 07 червня 2014 року, 22 липня 2014 року та в кінці листопаду 2014 року.

У силу ст. 12 КК інкриміновані обвинуваченій злочини відносяться до злочинів невеликої та середньої тяжкості.

При цьому в обвинувальному акті не зазначено конкретного місця вчинення останнього за часом більш тяжкого кримінального правопорушення.

Досудове розслідування у даному провадженні здійснювалось слідчим відділом Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області, процесуальне керівництво забезпечується Коростишівською місцевою прокуратурою Житомирської області.

З огляду на викладене та положення ст. 32 КПК України, колегія суддів вважає, що кримінальне провадження повинен здійснювати суд, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування, тобто Коростишівський районний суду Житомирської області, до якого і було скеровано обвинувальний акт.

Крім того, ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 14 квітня 2017 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 передано на розгляд до Радомишльського районного суду Житомирської області, оскільки у Коростишівському районному суді Житомирської області неможливо утворити склад суду для розгляду цього провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при передачі справи до суду було дотримано вимоги ч. 1 ст. 32 КПК України, тому подання Апеляційного суду Житомирської області слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 32, 34 КПК України, п. 6 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , колегія суддів

Подання Апеляційного суду Житомирської області про направлення кримінального провадження № 12016060190000819 щодо ОСОБА_1, обвинуваченої за ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України, із Радомишльського районного суду Житомирської області до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.