Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 11 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними, -

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом у якому просив визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та зобов'язати признати йому пенсію за вислугу років, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, введеною постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" (889-2010-п) починаючи з 28 грудня 2013 року.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 11 березня 2014 року позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишено без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 11 березня 2014 року - без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач проходив військову службу на посаді начальника відділення мобілізаційної готовності та мобілізаційної підготовки заступника начальника мобілізаційного відділу центру організаційно-мобілізаційної роботи та підготовки мобілізаційних ресурсів територіального управління "Північ" (військова частина А0197). Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 17 грудня 2013 року № 894 його звільнено в запас у зв'язку із скороченням штату на підставі пункту "г" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Наказом командира військової частини А0197 від 27 грудня 2013 року № 300 позивача виключено зі списків особового складу цієї військової частини.

Починаючи з квітня 2013 року позивач щомісячно отримував додаткову грошову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 (889-2010-п) (зі змінами), з якої щомісячно утримувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 2.6%. Однак при призначенні йому пенсії відповідачем не включено до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, вказану додаткову грошову винагороду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог позивача оскільки зазначена грошова винагорода відноситься до додаткових видів грошового забезпечення, а тому підлягає обов'язковому включенню до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22 вересня 2010 року № 889 (889-2010-п) ( далі Постанова № 889) Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, то судами зроблено обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України викладеною в постанові від 20 жовтня 2015 року № 21-2942а15, яка відповідно до статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Враховуючи те, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, та ним повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 11 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними - без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.