Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Франтовської Т.І. та Суржка А.В.,

за участю секретаря Бражника М.В.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №22016270000000008 за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника Лисова Д.О. на вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2016 року та вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 1 лютого 2017 року,

за участю:

прокурора Ковальчука О.С.,

захисника Лисова Д.О.,

вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2016 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що судимості не має, засуджено за частиною 1 статті 201 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбаченими статтею 76 цього Кодексу.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він у невстановлений досудовим слідством час та за невстановлених досудовим слідством обставин на території Російської Федерації приховав у корпусі повітряного фільтру транспортного засобу "Тойота Авенсіс", д.н.з. НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, вогнепальну зброю з метою подальшого переміщення на територію України через митний кордон з приховуванням від митного контролю.

03 лютого 2016 року ОСОБА_1, слідуючи на вищезазначеному автомобілі з Російської Федерації до України, о 21 годині 07 хвилин, прибув в зону митного контролю митного поста "Сеньківка" Чернігівської митниці Державної фіксальної служби, де, не маючи дозволу на переміщення через митний кордон України вогнепальної зброї, передбаченого "Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів", затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року (z0637-98) , самостійно обрав для проходження митного контролю "зелений коридор", що вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України предмети не підлягають письмовому декларуванню та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України.

В подальшому, 04 лютого 2016 року о 00 годин 10 хвилин, під час проведення прикордонно-митного огляду автомобіля "Тойота Авенсіс", д.н.з. НОМЕР_1, військовослужбовцем Чернігівського прикордонного загону та співробітником Чернігівської митниці Державної фіксальної служби було виявлено та в ході огляду місця події слідчим вилучено приховану ОСОБА_1 зброю, яка згідно висновку експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС України № 314 від 04 лютого 2016 року є вогнепальною зброєю - пістолетом виготовленим саморобним способом і призначеним до стрільби 9 мм патронами до пістолета конструкції Макарова (ПМ). Пістолет до проведення пострілів придатний.

Переглядаючи вказаний вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку, 1 лютого 2017 року судом апеляційної інстанції ухвалено новий вирок, яким вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_1 скасовано в частині призначеного покарання і він вважається засудженим за частиною 1 статті 201 КК України на 3 роки позбавлення волі. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та закриття кримінального провадження. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, вказує на те, що у кримінальному проваджені не встановлено доведеності його винуватості, а висновки судів є неконкретними та побудованими на показаннях заінтересованих осіб.

У касаційні скарзі захисник Лисов Д. ставить вимогу про зміну вироку суду апеляційної інстанції шляхом звільнення його підзахисного від відбування покарання з випробуванням. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що, на переконання захисника, призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Захисник вважає безпідставно скасованою форму відбування засудженим покарання.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисника, котрий підтримав касаційні скарги, доводи прокурора, котрий заперечував проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як убачається з касаційних скарг засудженого та його захисника, ними не заперечується та не оспорюється подія кримінального правопорушення, обставини, за якими виявлений пістолет в транспортному засобі засудженого, місце та час його виявлення і вилучення, коло осіб його виявлення і вилучення, встановлення експертним дослідженням виявленого пістолету таким, що є вогнепальною зброєю.

Саме такі обставини повідомлялися працівниками митної служби під час перевірки транспортного засобу засудженого, обставини чого не заперечуються і не оспорюються засудженим, що виключає заінтересованість свідків під час встановлення істини. При тому, що поняті, що були присутні під час проведення слідчих дій, підтвердили показання працівників митниці.

Що стосується версії засудженого про обставини, за яких в транспортному засобі міг з'явитися пістолет, як підкидання особою внаслідок ремонту його транспортного засобу, то вона як не підтвердилася під час судового розгляду, так і колегією суддів не визнається спроможною.

Серед інших повідомлюваних, така версія засудженого підлягала перевірці під час судового розгляду шляхом дослідження доказів, наданих стороною захисту на забезпечення реалізації своїх прав доводити свою невинуватість та доводити переконливість доказів про це.

Зокрема, досліджувався товарний чек від 1 лютого 2016 року щодо проведення заміни мастила, паливного та повітряного фільтрів, за що було проведено розрахунок готівкою. Проте, як правильно вказано судом першої інстанції, наявність такого чеку не узгоджується з показаннями засудженого щодо відвідання та проведення ремонтних робіт у транспортному засобі 3 лютого 2016 року, про що повідомлялося під час проведення слідчого експерименту.

Крім того, під час розгляду кримінального провадження залишився без підтвердження факт конфлікту між засудженим та працівниками автосервісу, що навіть переріс в бійку.

Тобто, об'єктивними даними, що б спростовували пред'явлене обвинувачення та показання свідків стороною захисту не надано, що і виключає об'єктивність тверджень засудженого.

А разом з цим, і твердження щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, правильність застосування чого в апеляційному порядку стороною захисту під сумнів не ставилася.

Тоді як, судом апеляційної інстанції було додатково зважено на обставини, якими керувався суд першої інстанції під час визначення форми відбування покарання з випробуванням, та дійшов висновку про неможливість його виправлення в умовах суспільства.

Такі висновки суду апеляційної інстанції колегія суддів вважає правильними, адже сукупність всіх обставин, які впливають на визначення форми відбування покарання, разом з конкретними обставинами кримінального провадження має вирішальне значення, а не надання переваги одним над іншими.

Саме аналіз тих обставин, що засуджений позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні матір та відсутність обтяжуючих покарання обставин разом з конкретними обставинами вчинення кримінального правопорушення та ступенем тяжкості кримінального правопорушення, надали суду апеляційної інстанції вважати несправедливим та недостатнім звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Не має сумнівів у правильності наведених висновків суду апеляційної інстанції і колегія суддів.

Таким чином, вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими.

Відтак, касаційні скарги засудженого та його захисника задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2016 року та вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 1 лютого 2017 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу та захисника Лисова Дениса Олексійовича - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.