5-636км08 Про ухилення від сплати податків - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2008 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1. за касаційним поданням заступника прокурора Закарпатської області на вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2007 року, яким

IНФОРМАЦIЯ_1

в силу ст.89 КК України (2341-14) такого,

що не має судимості,

засуджено за ч.3 ст.212 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком 3 роки з конфіскацією всього майна.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням, і встановлено іспитовий строк 3 роки та передбачені ст.76 КК України (2341-14) обмеження.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь держави 2 406 325 грн.90 коп.

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винним в тому, що він, являючись приватним підприємцем-суб'єктом підприємницької діяльності, здійснюючи фінансово-господарські операції в період з 1 січня 2004 року по 31 березня 2006 року, не подав до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції протягом 2004-2005 років в установлені законом строки декларації з податку на додану вартість, в порушення вимог 7.2; п.п.7.2.1.;п.п.7.2.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року (168/97-ВР) та наказу ДПА України від 30 травня 1997 року №166 (z0250-97) , ухилившись від сплати податку на додану вартість за період 2004 року у сумі 176 990 грн., за 2005 рік-1247804 грн. 70 коп., за перший квартал 2006 року-108 996 грн. 98 коп., а всього на загальну суму 1 533 792 грн., що призвело до ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_1., шляхом приховування об'єктів оподаткування податком з доходів фізичних осіб, подав до Свалявської міжрайонної податкової інспекції протягом 2004-2005 років декларацію про доходи тільки за 1 квартал 2005 року не зазначивши у ній інформацію про одержання доходів, в порушення вимог п.1 ст.7 та ст.ст.13,19 Декрету КМ України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) від 26 грудня 2003 року, ухилився від сплати податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 872 533 грн. 96 коп., що призвело до ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Таким чином, ОСОБА_1., протягом 2004 року-1 кварталу 2006 року ухилився від сплати податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 2 406 325 грн. 90 коп., що призвело до ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1. не розглядалась.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність призначеного йому покарання тяжкості злочину та особі винного, а також неправильне застосування кримінального закону. Зазначає про необгрунтоване застосування до ОСОБА_1 ст.75 КК України (2341-14) , наводячи відповідні доводи. Вказує на те, що місцевий суд безпідставно призначив ОСОБА_1. додаткове покарання у виді конфіскації майна, оскільки, таке додаткове покарання не застосовується до осіб, які звільнені від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікацію його дій за ч.3 ст.212 КК України (2341-14) , грунтуються на досліджених в судовому засіданні та детально наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв'язку, і такі висновки суду не оспорюються в поданні прокурора.

Що стосується необгрунтованого застосування до призначеного ОСОБА_1. покарання ст.75 КК України (2341-14) , то доводи з цього приводу у касаційному поданні прокурора є безпідставними.

Як видно зі справи, місцевий суд при вирішенні цього питання, відповідно до вимог ст.65 КК України (2341-14) , врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1. злочину, а також дані про особу винного, який щиро розкаявся у вчиненому, є інвалідом 3 групи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, і дійшов вірного висновку про можливість застосування до призначеного йому покарання ст.75 КК України (2341-14) . При цьому колегія суддів враховує також те, що прокурор, який брав участь у розгляді справи місцевим судом, також просив суд застосувати до призначеного ОСОБА_1. покарання ст.75 КК України (2341-14) . А отже, підстав для скасування вироку за м'якістю призначеного засудженому покарання, про що йдеться у касаційному поданні прокурора, не має.

Разом з тим, статтею 77 КК України (2341-14) передбачено перелік видів додаткових покарань, які можуть бути призначені у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України (2341-14) . Серед цього переліку, такого покарання, як конфіскація майна, не передбачено. Тому це додаткове покарання застосоване незаконно і рішення з приводу цього підлягає виключенню з вироку.

А отже, вирок у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону слід змінити, виключити з нього рішення про призначення ОСОБА_1. додаткового покарання у виді конфіскації майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.394 - 397 КПК України (1001-05) ,-

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора Закарпатської області задовольнити частково.

Вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити - виключити з нього рішення про призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна.