Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці

на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі - УПФУ в м. Вінниці) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду позовом про перерахунок пенсії. В обґрунтування вимог зазначав, що працював органах прокуратури та отримує пенсію по інвалідності в розмірі 90 % середньомісячного заробітку відповідно до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1789-ХІІ (1789-12) ). У липні 2014 року звернувся до УПФУ в м. Вінниці із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (505-2012-п) (далі - постанова КМУ № 505) і надав довідку про новий розмір грошового забезпечення. Посилаючись на відмову УПФУ в м. Вінниці провести перерахунок його пенсії у розмірі 90% від суми заробітної плати, просив суд визнати протиправними дії, зобов'язати відповідача з 01 серпня 2014 року здійснити перерахунок пенсії, згідно з наданою довідкою у сумі 7537,05 грн та виплатити різницю у пенсії за 12 місяців у сумі 6458,88 грн.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФУ в м. Вінниці щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_4, виходячи з 90% від суми заробітку. Зобов'язано УПФУ в м. Вінниці здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 з дня звернення щодо перерахунку пенсії, тобто, з 28 липня 2014 року, виходячи з 90% заробітної плати на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 22 липня 2014 року № 18/185 та виплатити недоплачену суму. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, не взято до уваги норми Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) (далі - Закон № 3668-VІ (3668-17) ) та Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (1166-18) (далі - Закон № 1166-VII (1166-18) ).

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 працював в органах прокуратури, є інвалідом ІІ групи та з 2005 року перебуває на обліку в УПФУ в м. Вінниці і отримує пенсію на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії) в розмірі 90 % від суми заробітної плати.

28 липня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, з урахуванням постанови КМУ № 505 (505-2012-п) , та надав довідку від 22 липня 2014 року № 18/185 про заробітну плату.

Листом від 11 серпня 2014 року № 107/П-2 УПФУ в м. Вінниці повідомило позивачу про відсутність підстав для перерахунку пенсії у розмірі 90% від сум заробітної плати по відповідній посаді станом на 14 червня 2012 року, оскільки Законом № 1166-VII (1166-18) внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у зв'язку з чим, пенсія прокурорам призначається у розмірі 70% від суми місячної заробітної плати.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ. Редакція зазначеної статті змінювалась.

Так, відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії ОСОБА_4 прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначалась у розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшувалась на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Законом № 3668-VІ (3668-17) , який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Так, відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, у редакції Закону № 3668-VІ (3668-17) , прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

01 травня 2014 року набрали чинності норми Закону № 1166-VII (1166-18) якими внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема, частиною 2 цієї норми передбачено, що пенсія призначається в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, з 01 жовтня 2011 року прокурорам і слідчим пенсія за вислугу років призначалась у розмірі 80% ( Закон № 3668-VІ (3668-17) ), а з 01 травня 2014 року - у розмірі 70% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці ( Закон № 1166-VII (1166-18) ).

Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ (3668-17) змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).

Так, відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому дійшла такого правового висновку: внесені Законами № 3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) і № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (1166-18) зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Законів № 3668-VІ (3668-17) і № 1166-VII (1166-18) не зазнали.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України (254к/96-ВР) виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо ( рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 (v008p710-99) у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (v005p710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Зазначені висновки щодо застосування норм Закону № 1789-ХІІ (1789-12) , у редакції Закону № 3668-VІ (3668-17) , узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-348а13) та від 17 грудня 2013 року (справа № 21-445а13).

За таких обставин, суди обґрунтовано визнали дії відповідача неправомірними та правильно зобов'язали УПФУ в м. Вінниці провести перерахунок призначеної ОСОБА_4 пенсії виходячи з 90% від суми заробітку за відповідною посадою.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, якщо визнає, що судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці відхилити.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.