Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів: Лагнюка М.М., Кравченка С.І.,

при секретарі Бражнику М.В.,

за участю прокурора Цигана Ю.В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080080002772, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 7 листопада 2011 року за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 321 КК України із застосуванням ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини особистого майна,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року щодо нього,

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 7 липня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням певних обов'язків передбачених ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано. Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

В решті вирок районного суду залишено без зміни.

Засуджений ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації своїх дій порушує питання про зміну вироку апеляційного суду щодо нього та застосування ст. 75 КК України. Вважає, що покарання призначене йому апеляційним судом не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок суворості. В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд при винесенні свого рішення не врахував дані про його особу та пом'якшуючі його вину обставини.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 3 липня 2015 року в період часу з 23-00 год. до 23-20 год., маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та здійснювалося із застосуванням предмету, спеціально пристосованого для заподіяння тілесних ушкоджень, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та виражаючись нецензурною лайкою, на перехресті вул. Студентської та вул. Шевченка в м. Запоріжжі, підійшов до ОСОБА_2 та безпричинно вдарив потерпілу кулаком у обличчя, чим спричинив їй садно в області правої брови, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження. Надалі, продовжуючи ігнорувати суспільні норми моральності, ОСОБА_1, висловлюючись грубою нецензурною лайкою, навмисно зробив не менш восьми пострілів із вищевказаного спеціально пристосованого предмету в напрямку ОСОБА_3, який приближався до нього, внаслідок чого заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я. Після чого ОСОБА_1, погрожуючи фізичною розправою потерпілим, направився до будинку № 34 по вул. Студентській в м. Запоріжжі, звідкіля, продовжуючи грубо і з особливою зухвалістю порушувати громадський порядок, зробив ще не менш восьми неприцільних пострілів з предмету, спеціально пристосованого для заподіяння тілесних ушкоджень у напрямку потерпілого ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Цигана Ю.В., який не підтримав касаційну скаргу засудженого та просив залишити її без задоволення, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 296 КК України у касаційній скарзі засудженим не оскаржується.

Що ж стосується доводів касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення щодо нього загальних засад призначення покарання, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Як убачається з вироку апеляційного суду, кримінальна справа розглядалась за апеляцією прокурора, в якій порушувалось питання про скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції кримінального закону, а саме, ст. 75 КК України та невідповідністю призначеного судом першої інстанції покарання засудженому внаслідок м'якості.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій в разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу (2341-14) , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

Так, апеляційний суд правильно зазначив про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання необхідного й достатнього для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, щодо призначеного ОСОБА_1 судом першої інстанції із застосуванням ст. 75 КК України покарання, то апеляційний суд визнав його м'яким, таким, що не відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого засудженимзлочину, та задовольнив апеляцію прокурора в цій частині.

Обґрунтовуючи свій висновок щодо призначення ОСОБА_1покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Судом було взято до уваги, суспільну небезпеку та наслідки вчиненого засудженим, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, кількість, характер та локалізацію тілесних ушкоджень нанесених ОСОБА_1потерпілому.

Призначене ОСОБА_1 апеляційним судом покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості злочину, всім обставинам справи і є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене ОСОБА_1покарання явно несправедливим через його суворість, про що зазначає засуджений у касаційній скарзі, не вбачається, як і не вбачається обставин для пом'якшення покарання.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам повно та всебічно розглянути дане кримінальне провадження і постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів по справі не виявлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.