Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Коновалова В.М.

суддів

Скотаря А.М., Кузьменко О.Т.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1.

Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 2 лютого 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця м. Дніпродзержинська

Дніпропетровської області,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 149 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього майна.

Цивільні позови у справі вирішено у відповідності до ст. 328 КПК України (1001-05) .

Цим вироком засуджено також ОСОБА_2 і ОСОБА_3, судові рішення щодо яких не оскаржуються.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2006 року перекваліфіковано дії засудженого ОСОБА_1 з ч.3 ст. 149 КК України (2341-14) на ч.2 ст. 149 КК України (2341-14) і призначено йому покарання 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у червні 2002 року разом з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та невстановленими співучасниками злочину, які проживають на території Германії, організували стійку злочинну групу з метою продажу та іншої платної передачі громадян України на територію Германії, що пов'язано з законним та незаконним переміщенням цих громадян через державний кордон України на територію Германії для подальшої передачі іншим особам з метою сексуальної експлуатації, втягуючи цих громадян у боргову кабалу.

У відповідності до розробленого плану злочинної діяльності з розподілом ролей кожного, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 повинен був підшукувати молодих жінок, пропонуючи їм працевлаштування у Германії, ставлячи у матеріальну залежність шляхом придбання для них проїздних квитків до м. Братіслави у Словаччині, оформлюючи необхідні документи для виїзду за кордон, відправляючи по туристичним путівкам до Братіслави, звідки у свою чергу невстановлені співучасники злочину, які знаходилися на території Германії, забезпечать незаконний перетин державних кордонів Словаччини, Австрії, Германії, а також будуть здійснювати збір з останніх грошових коштів. ОСОБА_6 та ОСОБА_3, які проживали в Германії, повинні були вимагати у прибулих жінок повернення витрачених на них коштів в сумі від 2300 до 2700 євро.

У червні місяці 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, отримавши від ОСОБА_7 згоду виїхати на роботу до Германії, оформили для неї туристичну поїздку, сплативши вартість цієї поїздки, а також вартість проїздних документів та оформлення необхідних для поїздки документів.

15 липня 2002 року ОСОБА_2 відправив ОСОБА_7 до Братіслави, повідомивши, що у Братіславі її зустріне чоловік, який перевезе її до Германії. 24 липня 2002 року ОСОБА_7 при зустрічі з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 дізналася, що повинна повернути кошти в сумі 2300 євро, що були витрачені на оформлення їй паспорта та на оргазізацію незаконного перетину словацько-австрійсько-германського кордону.

В період з 23 липня 2002 року по червень 2003 року ОСОБА_7 знаходилась на території Германії і будучи залученою у боргову кабалу, була піддана сексуальній експлуатації, при цьому її контролювали громадяни ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, отримавши від ОСОБА_8 згоду виїхати з метою працевлаштування до Германії на за умови, що вона повинна повернути борг у сумі 1000 доларів США, затрачених на оформлення останній паспорта, проїздних документів та оформлення необхідних для поїздки через кордон документів, оформили для неї туристичну поїздку, сплативши її вартість, вартість проїздних документів та оформлення необхідних для поїздки документів.

Зазначені кошти потерпіла повинна була повернути через ОСОБА_2

15 липня 2002 року ОСОБА_2 відправив ОСОБА_8 до Братіслави, повідомивши, що у Братіславі її зустріне чоловік, який перевезе її до Германії. 22 жовтня 2002 року ОСОБА_8 при зустрічі з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 дізналася, що повинна повернути кошти в сумі 2700 євро, що були затрачені на оформлення їй паспорта та на організацію незаконного перетину словацько-австрійсько-германського кордону, а також в зазначену суму входять 600 євро, які вона винна ОСОБА_2 за оформлення її виїзду на територію Словаччини.

В період з 21жовтня 2002 року по лютий 2003 року ОСОБА_8, будучи залученою у боргову кабалу, перебувала у сексуальній експлуатації під контролем ОСОБА_6 та ОСОБА_3.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінитити постановлені щодо нього судові рішення, посилаючись на те, що судом неправильно застосований кримінальний закон, що в його діях немає складу злочину, за який його засуджено, а він був лише співучасником виконання деяких дій, а тому призначене йому покарання не відповідає тяжкості злочину.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги засудженого ОСОБА_1 слід відмовити.

Як встановлено перевіркою матеріалів справи, висновки про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованих йому злочинних дій суд зробив на підставі досліджених в судовому засіданні і детально викладених у вироку доказів.

I, зокрема, такими доказами є показання засудженого ОСОБА_2 в ході досудового слідства про те, що він дійсно оформлював відправку дівчат до Германії для роботи певного характеру, а саме для надання сексуальних послуг в клубах і ОСОБА_1 підшукував дівчат для працевлаштування; показання потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в ході досудового слідства та в судовому засіданні про те, що вони дійсно погодились на пропозицію ОСОБА_2 виїхати на роботу в Германію.

ОСОБА_2 оформлював їм документи, відправляв одним і тим же поїздом до Братіслави у Словаччину, пояснивши, що там їх зустрінуть і переправлять до Германії, а на території Германії вони перебували за підробленими паспортами і всупереч їх волі вони були сексуально есплуатованими в одних і тих же клубах, при цьому їх контролювали ОСОБА_3 та Зігфрід, які повідомляли про борг, що їм потрібно відпрацювати за поїздку, підроблений паспорт, а також ОСОБА_2 за їх працевлаштування. При цьому ОСОБА_8 показала, що в ході спілкувння з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було видно, що вони працюють разом.

Зазначені показання узгоджують між собою, а також з іншими доказами по справі, такими, як показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 щодо обставин оформлення поїздки до Словаччини для потерпілих, яке вони здійснювали на прохання ОСОБА_2 та ОСОБА_1.; показаннями свідка ОСОБА_11, даними протоколів впізнання особи за фотознімками; протоколів виїмки, вилучення та огляду паспортів ОСОБА_7, ОСОБА_8; повідомленням Федерального Управління по розслідуванню кримінальних справ щодо притягнення ОСОБА_6 за вчинення злочинів, у тому числі за торгівлю людьми.

Суд першої інстанції оцінив наведені у вироку докази в їх сукупності та взаємозв'язку, визнав їх достовірними і спростував доводи засудженого ОСОБА_1. про його непричетність до злочину.

При перегляді справи в апеляційному порядку також були перевірені викладені в апеляції доводи ОСОБА_1 і на їх спростування в ухвалі наведені мотиви, що грунтуються на матеріалах справи.

Порушень кримінально- процесуального закону, за яких судові рішення підлягали б зміні або скасуванню, не виявлено.

Злочинні дії ОСОБА_1. кваліфіковані правильно за ч. 2 ст. 149 КК України (2341-14) , а доводи про те, що кваліфікація його дій є невірною, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) покарання асудженому ОСОБА_1 призначене з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу, обставин, що впливають на покарання.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддівухвалила:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.