Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Пузиревського Є. Б.,

суддів:

Квасневської Н. Д., Крещенка А. М.,

при секретарі судового засідання за участю прокурора

Бражнику М. В., Ткачук Г. В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12016090210000161 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2016 року щодо ОСОБА_6,

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2016 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого, звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, в зв'язку з примиренням з потерпілим ОСОБА_7 на підставі ст. 46 КК України, а відповідне кримінальне провадження - закрито.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2016 року ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає, що місцевий суд звільнив ОСОБА_6 на підставі ст. 46 КК України від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, при цьому не дійшов висновку про вчинення ним цього злочину. Крім того, вважає, що місцевим судом безпідставно застосовано положення ст. 46 КК України, оскільки безпосереднім об'єктом зазначеного злочину є сукупність суспільних відносин у сфері дорожнього руху та його безпеки. Ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд усіх доводів апеляційної скарги прокурора не виклав, їх не дослідив та не спростував.

В запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_6 просить судові рішення щодо нього залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження та ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні необережного злочину середньої тяжкості, який він вчинив вперше.

Під час підготовчого судового засідання захисник обвинуваченого заявив клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження на підставі ст. 46 КК України, ст.ст. 284, 286 КПК України у зв'язку із примиренням обвинуваченого з потерпілим. В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника та додатково надіслав письмову заяву, в якій підтвердив примирення з ОСОБА_6, зазначивши, що не має до нього жодних претензій матеріального чи морального характеру.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України та закрив кримінальне провадження.

З висновками суду першої інстанції обґрунтовано погодився й апеляційний суд, постановивши ухвалу про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення. При цьому доводи прокурора про неправильне звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції та мотивовано відхилені.

З висновками суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів.

Доводи касаційної скарги прокурора про безпідставність застосування положень ст. 46 КК України, оскільки безпосереднім об'єктом злочину, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_6, є сукупність суспільних відносин у сфері дорожнього руху та його безпеки - не ґрунтуються на законі.

Так, притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України настає лише за умови спричинення потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості внаслідок порушення Правил дорожнього руху чи експлуатації транспорту, а тому життя та здоров'я особи є обов'язковим об'єктом вказаного кримінального правопорушення, за відсутності якого кримінальна відповідальність не настає.

Крім того, положеннями ст. 46 КК України не передбачено будь-яких обмежень для їх застосування щодо кола осіб чи конкретних складів злочину за умови наявності зазначених у самій нормі цього закону підстав та умов її застосування, а у відповідності з роз'ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судам України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" від 23 грудня 2005 року (v0012700-05) за наявності передбачених у ст. 46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.

Отже підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень, у провадженні не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , колегія суддів

Ухвалу Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.