Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кармазіна Ю.М.,

суддів

Кліменко М.Р. і Таран Т.С.

за участю прокурора

Брянцева В.Л.

та засудженого

ОСОБА_1.

розглянула в судовому засіданні 18 березня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 9 жовтня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 21 червня 2007 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1

громадянин України, судимий не був,

був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на три роки шість місяців позбавлення волі та ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно на три роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1. від відбування покарання було звільнено з випробуванням упродовж трирічного іспитового строку з покладанням на нього обов'язків, передбачених п. 2, 3 і 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2 громадянин України, судимий

04.06.1999 року за ст. ст. 140 ч. 2, 140 ч. 3,

142 ч. 3 КК України (2341-14) на вісім років позбавлення волі, -

був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на чотири роки позбавлення волі і за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України (2341-14) остаточно на чотири роки позбавлення волі.

Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_1, та ОСОБА_2. солідарно на користь ОСОБА_3. 21881 гривень, ОСОБА_4. 15487 гривень майнової і на користь ОСОБА_5 1000 гривень моральної шкоди.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 9 жовтня 2007 року вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 21 червня 2007 року щодо ОСОБА_1. у частині призначення покарання скасовано і йому за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) призначено три роки шість місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців у кримінально-виконавчій установі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 9 жовтня 2007 року вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 21 червня 2007 року щодо ОСОБА_2. залишено без зміни.

ОСОБА_1визнано винним і засуджено за злочини, які він вчинив за наступних обставин.

27 грудня 2006 року приблизно о 18-ій годині ОСОБА_1., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2., з метою заволодіння чужим майном проникли до житлового будинку ОСОБА_3., що поАДРЕСА_1, звідки таємно викрали ювелірні прикраси із золота, цифрову відеокамеру, гроші в національній та іноземній валютах в сумі 500 гривень, 1000 доларів США та 500 євро, а всього майна і грошей на загальну суму 21881 грн., чим заподіяли потерпілій значної матеріальної шкоди.

13 лютого 2007 року приблизно об 11-ій годині ОСОБА_1., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2., з метою заволодіння чужим майном проникли до житлового будинку ОСОБА_4., що поАДРЕСА_2

, звідки повторно таємно викрали ювелірні прикраси із золота, плеєр СД, телевізор, мобільні телефони і 175 гривень, а всього майна і грошей на загальну суму 15487 гривень.

24 лютого 2007 року приблизно о 22-їй годині ОСОБА_1., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2., з метою заволодіння належним ОСОБА_5. майном проникли у приміщення магазину "Наталі", що по вул. Миру, 107 у тому ж місті, звідки намагались повторно таємно викрасти товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1300 гривень, але свій умисел до кінця не довели з причин, які не залежали від їх волі.

На вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області надійшла від засудженого ОСОБА_1касаційна скарга, в якій він просить дане судове рішення змінити, застосувати ст. 75 КК України (2341-14) і від призначеного покарання звільнити з випробуванням. Своє прохання вмотивовує тим, що суд, призначаючи йому покарання у виді реального позбавлення волі, в повному обсягу не врахував даних про його особу, а також і тієї обставини, що він здійснював догляд за хворою матір'ю і що частково відшкодував потерпілим шкоду.

Постановлені щодо ОСОБА_2. судові рішення не оскаржуються.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1у інкримінованих йому цим вироком злочинах у касаційній скарзі ним не оспорюється і підтверджується наявними у справі доказами, які судом досліджені всебічно, повно і об'єктивно.

Дії ОСОБА_1за ч. 3 ст. 185 і ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно.

Що ж стосується призначеного ОСОБА_1. покарання, то воно, на думку колегії суддів, відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) . Вирішуючи це питання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу винного, і, зокрема, його посередню характеристику, а також і обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Таке покарання, що межує з мінімальним розміром, передбаченим санкцією ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) , є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

ОСОБА_1. за короткий проміжок часу вчинив два закінчені тяжкі злочини і один замах на вчинення тяжкого злочину, заподіявши при цьому потерпілим майнову шкоду, яка залишилась невідшкодованою.

З огляду на таку обставину, колегія суддів підстав для застосування до ОСОБА_1ст. 75 КК України (2341-14) і звільнення його від покарання з випробуванням, про що він просить у касаційній скарзі, не знаходить.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1. однією сім'єю з матір'ю не проживав, мешкав у іншій місцевості. Тому його посилання в касаційній скарзі на те, що призначене покарання позбавило можливості здійснювати догляд за хворою матір'ю, є недоречним.

Не є підставою для пом'якшення призначеного ОСОБА_1. покарання і вагітність ОСОБА_6., оскільки матеріали справи доказів причетності засудженого до цієї обставини не містять.

Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни постановленого апеляційним судом щодо ОСОБА_1судового рішення, колегія суддів при перевірці справи в касаційному порядку не знайшла.

Оскільки при написанні вироку судом апеляційної інстанції в даті його проголошення була допущена помилка, її необхідно виправити в порядку ст. ст. 409, 411 КПК України (1001-05) .

Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1залишити без задоволення, а вирок колегії судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 9 жовтня 2007 року щодо нього - без зміни.

Рекомендувати суду апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України (1001-05) уточнити назву місяця проголошення вироку.