Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді

Шибко Л.В.,

суддів

Квасневської Н.Д., Сахна Р.І.,

секретаря судового засідання

Бражника М.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 червня 2017 року касаційні скарги прокурора та захисника Бузакова О.Ю. в інтересах засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 31 серпня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270220000345.

Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 червня 2016 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Ніжина, Чернігівськоїобласті, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1., громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

За ч. 1 ст. 135 КК України, ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 4676,75 грн, моральної шкоди - 100000 грн.

Вирішено питання про відшкодування процесуальних витрат та речові докази.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 31 серпня 2016 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Ємця І.І.,

захисника БузаковаО.Ю.,

У касаційні скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.Зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи, які були наведені в апеляційній скарзі захисника, а також не навів обґрунтування своїх висновків на спростування доводів останнього і не мотивував свого рішення належним чином, внаслідок чого постановив ухвалу, яка за змістом не відповідає вимогам ст. 419 КПК .

У касаційній скарзі захисник Бузаков О.Ю. в інтересах засудженого ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційної інстанції скасувати, а кримінальне провадження направити на новий розгляд у суд апеляційної інстанції. При цьому, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд, залишаючи його апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого без задоволення не навів підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винним, у тому, що він 26 серпня 2014 року, близько 7 год. 00 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 108,51 км/год., по автодорозі між населеними пунктами Мекшунівка та Червона Гута Ріпкинського району Чернігівської області, у напрямку з м. Славутич Київської області в сторону с. Губичі Ріпкинського району Чернігівської області, на ділянці дороги між електричними стовпами № 18/75 та № 19/75, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, порушуючи п.п. 1.5, 2.3 "б", 12.1, 12.3, 12.6 "ґ" Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась та не слідкував за її змінами, перевищив максимально дозволену швидкість руху, внаслідок чого допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини дороги де скоїв зіткнення з придорожнім деревом, в результаті чого пасажири автомобіля: ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер, ОСОБА_9 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Крім того, органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, а саме в тому, що він після даної дорожньо-транспортної пригоди, 26 серпня 2014 року, близько 7 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкоголь сп'яніння, на ділянці дороги між електричними стовпами № 18/75 та № 19/75 автодороги між населеними пунктами Мекшунівка та Червона Гута Ріпкинського району Чернігівської області, в порушення п.п. 1.5, 2.10 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) усвідомлюючи, що скоїв дорожньо-транспортну пригоду, де є потерпілі, поставив останніх у небезпечний для життя стан, які внаслідок отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди з його вини тілесних ушкоджень були позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження, маючи можливість надати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 своєчасну медичну допомогу або доправити потерпілих до найближчої медичної установи, не надавши допомоги умисно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди завідомо залишивши останніх в небезпеці.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу прокурора та просив змінити судові рішення та виключити з формулювання обвинувачення порушення ОСОБА_6 п. 12.3 ПДР (1306-2001-п) , та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, пояснення захисника у підтримку касаційних скарг,перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги прокурора та захисника підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а за ч. 1 ст. 135 КК України, визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6, за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_7, захисника засудженого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення вироку місцевого суду без змін.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Разом з тим, ці вимоги закону при розгляді даного кримінального провадження апеляційним судом залишились не виконаними.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі захисник засудженого - адвокат Бузаков О.Ю., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, ставив питання про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 в частині засудження його за ч. 2 ст. 286 КК України. На обґрунтування своїх вимог, посилався на те, що покладений в основу доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26 серпня 2014 та 21 травня 2015 року, отриманий з порушенням вимог ст.ст. 104, 105 КПК України . Крім того, судом першої інстанції не надано оцінку показанням ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про те, що швидкість автомобіля не перевищувала 100 км/год та потрапляння колеса в яму призвело до заносу останнього, висновку судової інженерно-транспортної експертизи № 605 від 26 грудня 2014 року, відповідно до якого диск лівого колеса автомобіля мав деформацію, то не виключено, що розгерметизація могла відбутися при потраплянні в яму на дорожньому полотні. Також, вказував на те, що судом покладено в основу обвинувального вироку висновок комісійної судово-медичної експертизи № 104 від 28 квітня 2015 року, який ґрунтувався на відомостях висновку судово-медичної експертизи № 818 від 10 вересня 2014 року. Вказаний висновок від 10 вересня 2014 року був визнаний судом недопустимим доказом, а тому висновок комісійної судово-медичної експертизи № 104 від 28 квітня 2015 року не відповідає вимогам ч. 5 ст. 101 КПК України, оскільки ґрунтується на недопустимому доказі.

Проте, залишаючи апеляційну скаргу захисника в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження без задоволення, апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, викладених в апеляційній скарзі доводів не перевірив, не навів вичерпних доводів щодо їх необґрунтованості, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

При цьому взагалі поза увагою суду апеляційної інстанції залишились доводи про оцінку доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував вирок щодо наявності у діях ОСОБА_6, складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК.

Суд дав їм формальну оцінку щодо їх достатності та достовірності, не

проаналізувавши їх з точки зору належності та допустимості.

Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними і такими, що тягнуть скасування ухвали апеляційного суду.

Таким чином касаційні скарги захисника Бузакова О.Ю. та прокурора підлягають задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно ретельно перевірити всі доводи апеляційних скарг, за наявності підстав повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436, 438 КПК України, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року (1402-19) колегія суддів

Касаційні скарги прокурора та захисника Бузакова О.Ю. в інтересах засудженого ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 31 серпня 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.