головуючого

Cинявського О.Г.,

суддів

Пекного С.Д. і Нікітіна Ю.I.,

за участю прокурора

Кривов'яза Я.I.

та захисників

ОСОБА_2 і ОСОБА_3,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 березня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок апеляційного суду м. Києва від 04 грудня 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1народження, уродженця м. Києва, громадянина України, раніше судимого:

- вироком Подільського районного суду м. Києва від 28.11.2000 року за ч. 2 ст. 140 , 46-1 КК України (в ред. 1960 (2001-05) р.) до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік;

- вироком Мінського районного суду м. Києва від 06.06.2001 року за ч. 1 ст. 229-6, ст. 43 КК України ( в ред. 1960р (2001-05) .) до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки;

- вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2006 року за ч. 2 ст. 309 КК, 75 України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки;

- вироком Білоцерківського міськрайсуду Київської області від 19.08.2006 року за ч. 2 ст. 309 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки,

засуджено:

- за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на одинадцять років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Згідно з вимогами ст. 71 КК України (2341-14) до покарання, призначеного за сукупністю злочинів, частково приєднано невідбуту частину покарання за попередніми вироками - Голосіївського районного суду від 07 червня 2006 року та Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2006 року та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на чотирнадцять років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 39 515 грн. і моральної шкоди -

100 000 грн.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 4 травня 2007 року о 17 год. по АДРЕСА_1 у м. Києві, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою із особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, з проникненням у житло вчинив напад на ОСОБА_4 з метою заволодіння її майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, та із заподіянням їй тяжких тілесних ушкоджень.

Крім цього, ОСОБА_1 засуджений за те, що під час розбійного нападу з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, будучи об'єднаним з іншим співвиконавцем вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілої життя, завдав потерпілій удари руками та ногами в голову, спричинивши їй черепно-мозкову травму у вигляді крововиливу під м'яку мозкову оболонку, вчинив умисне вбивство ОСОБА_4 та заволодів її майном на загальну суму 39 515 грн.

У касаційному поданні прокурора порушується питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого. Прокурор у доводах вказує, що суд не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_1 вчинив злочин, маючи чотири не знятих і непогашених судимості, вчинив особливо тяжкий злочин протягом іспитового строку. Вважає, що суд безпідставно врахував обставиною, яка пом'якшує покарання, щире каяття засудженого, оскільки ОСОБА_1 не визнав своє її у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисників, які вважали касаційне подання безпідставним, думку прокурора Кривов'яза Я.I., який його підтримав, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню.

Згідно зі статтями 372, 398 КПК України (1001-05) невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу (2341-14) , але за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості.

Так, висновок про доведеність винності обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб під час нападу з метою заволодіння майном потерпілої ОСОБА_4, поєднаного із насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень суд у вироку обгрунтував дослідженими в судовому засіданні доказами і цей висновок у касаційному поданні не заперечуються.

Суд прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_1м злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) , що прокурором не оспорюється.

Що ж стосується доводів касаційного подання прокурора про призначення ОСОБА_1 надто м'якого покарання, то такі доводи, на думку колегії суддів, грунтуються на законі.

Обгрунтовуючи свій висновок, колегія суддів виходить з того, що відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зазначених вимог закону суд не виконав.

Визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, які законом віднесено до категорії особливо тяжких і призначаючи йому покарання, суд послався на те, що визнає обставиною, яка пом'якшує покарання щире каяття ОСОБА_1.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки у матеріалах справи та у вироку відсутні жодні дані про належну критичну оцінку ОСОБА_1м своєї протиправної поведінки через її щирий осуд і визнання вини.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 винним себе визнав лише частково під тиском зібраних у справі доказів, що не свідчить про його щире каяття у вчиненні злочину.

Крім того, призначаючи покарання, суд у вироку послався на те, що ОСОБА_1 ніде не працював, за місцем проживання характеризується посередньо і вчинив особливо тяжкі злочини, однак фактично не врахував цих обставин, як і не дав оцінки тому, що ОСОБА_1 вчинив злочини протягом іспитового строку, маючи чотири не знятих і непогашених судимості.

За таких обставин, постановлене щодо ОСОБА_1 судове рішення у зв'язку із м'якістю призначеного йому покарання підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно, із урахуванням викладених у касаційному поданні доводів, всебічно, повно і об'єктивно дослідити докази, дати їм належну оцінку та за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення призначити покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України (2341-14) .

Враховуючи наведене, керуючись статтями 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок апеляційного суду м. Києва від 04 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.