Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Франтовської Т.І. та Орлянської В.І.,

за участю секретаря Гапона В.О.,

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12015060170000263 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 8 червня 2016 року,

за участю:

засудженого ОСОБА_1,

захисника Негрея О.М.,

прокурора Пантєлєєвої А.С.,

вироком колегії суддів Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2016 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, такого, що судимості не має, засуджено за частиною 3 статті 187 КК України на 8 років позбавлення волі із конфіскацією усього належного йому майна.

Ухвалено запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_1 залишено попередній - тримання під вартою. Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з фактичного моменту затримання - 28 лютого 2015 року.

Також ухвалено строк попереднього ув'язнення зарахувати до призначеного покарання відповідно до положень частини 5 статті 72 КК України (з урахуванням змін, що набрали чинності згідно із Законом України від 26 листопада 2015 року № 838-VII (838-19) "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (2341-14) щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання").

Ухвалено до стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь держави по 502,4 грн з кожного на залучення експертів у даному кримінальному провадженні.

Також, цим вироком засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано винуватими та засуджено за наступних обставин.

27 лютого 2015 року ОСОБА_1 вступив у злочинний зговір з ОСОБА_3 з метою вчинення нападу та заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я особи, поєднане з проникненням у житло за адресою: АДРЕСА_2, де протягом тривалого часу проживають ОСОБА_4, ОСОБА_5 і неповнолітня ОСОБА_6

Реалізовуючи свій спільний злочинний намір, 27 лютого 2015 року о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3, розбивши вікно, проникли до цього будинку і залишились чекати на його мешканців.

У цей же день о 16 годині 00 хвилин до будинку АДРЕСА_3 прийшов ОСОБА_5 Після чого, ОСОБА_1 і ОСОБА_3, перебуваючи у вказаному будинку, висловлюючи погрози ОСОБА_5 застосувати насильство, небезпечне для його життя та здоров`я, що виразилося у погрозі застосування ножа, зв`язали останнього мотузками, тим самим подолали його волю до опору та вимагали від нього передачу матеріальних цінностей.

Під час цих подій до будинку повернулися ОСОБА_4 з малолітньою донькоюОСОБА_6 ОСОБА_3 затягнув у будинок потерпілу ОСОБА_4 Коли малолітня ОСОБА_6 намагалась втекти, ОСОБА_1 затягнув її до приміщення житлової кімнати вказаного будинку, подолавши її волю до опору, утримував її біля себе. Після цього ОСОБА_3, тримаючи в одній руці ніж, який останній заздалегідь приготував для вчинення злочину, взяв ОСОБА_4 за шию і, демонструючи ніж, погрожував застосувати його і вчинити над ОСОБА_4 насильство, небезпечне для її життя та здоров`я. В подальшому заасуджені заволоділи майном ОСОБА_4, чим заподіяли ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 8215 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 8 червня 2016 року вирок колегії суддів Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2016 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без зміни.

У касаційні скарзі засуджений ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, засуджений вказує на незаконність складу суду, порушено розумність строків розгляду кримінального провадження, неправильність стягнення коштів на залучення експертів, а також стверджує про вчинення ним грабежу, і тільки ОСОБА_3 розбою.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи засудженого та захисника, які підтримали касаційну скаргу, прокурора, котра заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з касаційної скарги, засудженим стверджується про допущені порушення вимог кримінального процесуального закону під час судового розгляду, однак наведені засудженим у скарзі обставини перевіркою матеріалів кримінального провадження не підтвердилися.

Зокрема, розподіл кримінального провадження як вперше, так повторно здійснено за допомогою автоматизованої системи документообігу, про що в матеріалах кримінального провадження наявні протоколи розподілу, де визначено суддю-доповідача, розпорядження про повторний розподіл, підстава для повторного розподілу - звільнення судді та постанова Верховної Ради України від 13 липня 2015 року (т.1 а.п.2, 69, 70).

У зв'язку з цим, 25 серпня 2015 року судовий розгляд на виконання вимог статті 319 КПК України розпочато спочатку, про що повідомлено в судовому засіданні та відводів не заявлялося (т.1 а.п.82-86).

В подальшому, судові засідання в суді першої інстанції проводилися відповідно до встановленого порядку дослідження доказів, з яких оголошувалася перерва для забезпечення сторонами обвинувачення та захисту участі свідків, призначення обвинуваченому (на час судового розгляду) захисника, перебування судді у відпустці, задоволення клопотань сторін обвинувачення та захисту та їх виконання, видалення до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Наведене відображено у журналах судових засідань та довідках, що не свідчить про недотримання судом розумності строків розгляду кримінального провадження, а також виключає можливість незаконності складу суду.

Крім того, вирішення питання щодо відшкодування витрат здійснено у відповідності до рахунку експертної установи та вимог кримінального процесуального закону, як це визначено у статті 374 КПК України.

Отже, доводи засудженого щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не підтвердилися.

Що стосується доводів засудженого про вчинення ним грабежу, а лише ОСОБА_3 розбою, то вони виключаються за показаннями потерпілих та свідків, що були предметом перевірки письмовими доказами, за якими достеменно встановлено перебіг інкримінованої події, обставини чому вказують на узгодженість та злагодженість дій засуджених, тобто змову до початку інкримінованих дій.

Таким чином, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції законними і обґрунтованими.

Відтак, касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок колегії суддів Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 8 червня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу останнього - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.