Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

у складі:

головуючого

Пивовара В.Ф.,

суддів

Пошви Б.М. і Кривенди О.В.,

за участю прокурора

Морозової С.Ю.

розглянула в судовому засіданні 13 березня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 7 вересня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 7 листопада 2006 року.

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 7 вересня 2006 року

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця м. Житомира, раніше судимого 1 квітня 1997 року за ст. ст. 161 ч. 2 п. "г", 161 ч. 2 п "а", "б" КК Російської Федерації ( в редакції 1996 року), 143 ч. 3, 40 КК Російської Федерації в редакції 1960 року на 8 років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі,

засуджено:

- за ч. 1 ст. 187 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі,

- за ч. 2 ст. 263 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, остаточне покарання ОСОБА_1 призначено у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Згідно вироку ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 9 жовтня 2005 року приблизно о 22 год. 30 хв. у парку відпочинку ім. Юрія Гагаріна м. Житомира незаконно носив без передбаченого законом дозволу мисливський ніж, який згідно висновку експертизи № 1114 від 9 грудня 2005 року є холодною клинковою зброєю.

Крім того, 10 грудня 2005 року ОСОБА_1 приблизно о 22 год. неподалік будинку № 6 по вул. Старий Бульвар м. Житомира, з метою заволодіння чужим майном здійснив напад на ОСОБА_2, побив його, заподіяв легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я і противоправно заволодів мобільним телефоном "Нокія", загальною вартістю 285 гривень, який належить потерпілу ОСОБА_2.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 7 листопада 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування. Стверджує про істотне порушення вимог кримінально-процесуального законодавства під час досудового та судового слідства, яке проведено неповно та односторонньо. Вважає, що обвинувальний вирок постановлено на суперечливих показах потерпілого, та неправдивих показаннях свідка ОСОБА_3 внаслідок застосування до нього фізичного насильства працівниками міліції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Перевіркою встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи. Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст.187, ч. 2 ст. 263 КК України (2341-14) , суд зробив на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, і детально викладених у вироку.

Як убачається з матеріалів справи, судами першої та апеляційної інстанції всебічно та повно досліджено зібрані по справі докази, у тому числі й ті, на які містяться посилання у касаційній скарзі, та давши їм належну оцінку в їх сукупності, суди дійшли обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_2 та у незаконному поводженні зі зброєю.

Посилання засудженого ОСОБА_1 на те, що його вину у вчиненні нападу на ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого не доведено, є безпідставними і спростовано доказами, що є у справі.

Твердження засудженого про те, що на досудовому слідстві до нього застосовувалися незаконні методи з боку працівників міліції, перевірялися за дорученням суду першої інстанції, та визнано безпідставними.

Суд апеляційної інстанції перевіряв доводи засудженого ОСОБА_1, які є аналогічними доводам касаційної скарги, і не знайшов підстав для її задоволення. Рішення апеляційного суду відповідає матеріалам справи і є правильним.

Аналіз усіх доказів дає підстави касаційному суду зробити висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України (2341-14) .

Iстотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 7 вересня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 7 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.