Заголовок документа не знайдено - 22.06.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013180090000336, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2016 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. КременчукаПолтавської області, який проживає за адресою АДРЕСА_1,

кримінальне провадження щодо якого закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України,

прокурора Пономарьової М. С.,

особи, щодо якої закрито

кримінальне провадження ОСОБА_1,

у касаційній скарзі прокурор стверджує про незаконність ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1, яку просить скасувати з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися незаконні висновки місцевого суду про необхідність застосування ч. 1 ст. 364 КК України при кваліфікації дій ОСОБА_1, оскільки таке обвинувачення останньому не висувалось, а кваліфікація дій за ч. 1 ст. 190 КК України не виходила за межі обвинувачення і не погіршувала становище обвинуваченого. Наголошує на тому, що застосування місцевим судом ч. 1 ст. 364 КК України також не погіршувало становище ОСОБА_1, якому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, з огляду на тяжкість цих злочинів. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив обставини, що мають значення для вирішення питання про доведеність обвинувачення, винуватість чи невинуватість обвинуваченого, застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує про невідповідність оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК України, яка окрім іншого, не містить обґрунтування істотності зміни судом першої інстанції первісного обвинувачення та вказівки на те, чим порушено право ОСОБА_1 на захист.

На касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні у суді апеляційної інстанції, надійшло заперечення від ОСОБА_1

Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 липня 2016 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;

- за ч. 1 ст. 364 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2016 року вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 липня 2016 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а кримінальне провадження щодо нього закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання касаційної скарги та необхідності скасування ухвали суду апеляційної інстанції, позицію ОСОБА_1, який заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора, перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_1, який обіймав посаду начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Кременчуцького міського управління УМВС України в Полтавській області (далі - ВКР Кременчуцького МУ), до посадових обов'язків якого входило, в тому числі, організація роботи ВКР КМУ, Автозаводського та Крюківського РВ по розшуку злочинців, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби умисно з корисливих мотивів шляхом обману заволодів коштами ОСОБА_2 за таких обставин.

26 червня 2013 року працівниками ВКР Кременчуцького МУ був затриманий ОСОБА_2, який перебував в розшуку як особа, що ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт та доставлений до Кременчуцького МУУМВС України в Полтавській області. ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, усупереч інтересам служби умисно з корисливих мотивів після відібрання у ОСОБА_2 усних пояснень, ввів останнього в оману, повідомивши завідомо недостовірну інформацію про те, що відносно нього (ОСОБА_2.) наявне судове рішення про направлення його до місць позбавлення волі у зв'язку з ухиленням ним виконання покарання за вироком суду, а також повідомив, що за невчинення ним (ОСОБА_1.) передбачених законом дій по направленню його до місць позбавлення волі ОСОБА_2 повинен передати йому 500 доларів США, або 4000 грн.

ОСОБА_2, будучи впевненим у тому, що ОСОБА_1, використовуючи своє службове становище, зможе вирішити питання про зняття його з розшуку, погодився на пропозицію ОСОБА_1

12 липня 2013 року близько 19:30 год. ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 1000 грн, які за вказівкою останнього поклав на водійське сидіння його автомобіля, після чого ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції, які під час обшуку на передньому пасажирському сидінні автомобіля виявили та вилучили 1000 грн.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

Суд апеляційної інстанції встановив правильність висновків суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, та необхідність закриття кримінального провадження за відсутності в діянні складу цього злочину.

Одночасно суд апеляційної інстанції вказав, що засуджуючи ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України місцевий суд порушив вимоги ч. 1 ст. 337 КПК України, яка передбачає, що судовий розгляд проводиться лише щодо особи в межах висунутого їй обвинувачення.

Суд апеляційної інстанції констатував, що формулювання судом першої інстанції обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України є з істотними змінами і не пов'язане з первісним обвинуваченням, суттєво від нього відрізняється і у результаті такої зміни порушено право ОСОБА_1 на захист. Окрім того, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, зміна юридичної кваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 364 КК України обтяжувала його покарання.

Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України (4651-17) , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Одночасно стаття 419 КПК України містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій має бути зазначено: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись з ухваленим вироком місцевого суду щодо ОСОБА_1, прокурор і обвинувачений ОСОБА_1 звернулися з апеляційними скаргами на це судове рішення.

ОСОБА_1 зазначав про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та стверджував про незаконність обвинувального вироку щодо нього та наявність підстав для закриття кримінального провадження щодо нього за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України.

При цьому прокурор наголошував на доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, в обґрунтування чого посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Суд апеляційної інстанції скасував вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 липня 2016 року щодо ОСОБА_1, а кримінальне провадження щодо нього закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, тоді як місцевим судом ОСОБА_1 не був визнаний винуватим у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 368 КК України і за цією частиною статті закону про кримінальну відповідальність не засуджувався, оскільки був визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України.

Також розглядаючи апеляції прокурора на вирок, ухвалений щодо ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції, в ухвалі не навів мотивованих підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, не перевірив і не спростував доводи, викладені в апеляції, про наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

Одночасно суд апеляційної інстанції погодився з правильністю встановлення місцевим судом фактичних обставин провадження, а саме того, що ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 неправдиву інформацію з метою отримання винагороди за не вчинення ним відповідних дій, тобто ввів останнього в оману з метою отримання вигоди для себе. Одночасно ОСОБА_1 усвідомлював, що не може перешкодити настанню негативних наслідків для ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю об'єктивних підстав для їх настання, тим більш у зв'язку зі зловживанням службовим становищем, та не мав реальної можливості, у передбаченому законом порядку, зняти ОСОБА_2 із розшуку, оголошеного іншою службою.

При цьому, з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що, повідомивши ОСОБА_2 про його перебування в розшуку, у зв'язку з ухиленням ним від виконання покарання за вироком суду, висунув вимогу про передачу йому 500 доларів США за вчинення дій з використанням службового становища, спрямованих на припинення розшуку ОСОБА_2 Крюківським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області, а саме направлення оперативного зведення до вказаного райвідділу про встановлення місця знаходження ОСОБА_2 та припинення його розшуку, що він і зробив, використовуючи своє службове становище, отримавши від ОСОБА_2 1000 грн неправомірної вигоди, який розуміючи, що у разі перебування у розшуку для нього можуть настати негативні наслідки у вигляді затримання у будь-який момент працівниками міліції та відповідно позбавлення права на вільне пересування, погодився на незаконну вимогу ОСОБА_1

Водночас апеляційний суд без належного обґрунтування формально констатував, що формулювання судом першої інстанції обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України є з істотними змінами і не пов'язане з первісним обвинуваченням за ч. 2 ст. 368 КК України, суттєво від нього відрізняється і у результаті такої зміни порушено право ОСОБА_1 на захист.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 є такою, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підлягає скасуванню з призначенням нового апеляційного розгляду, а касаційна скарга прокурора - задоволенню.

При новому апеляційному розгляді суду належить перевірити доводи апеляцій, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, з урахуванням усіх обставин прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у належно мотивованому процесуальному документі згідно з вимогами закону.