Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Слинька С.С., Суржка А.В.,

при секретарі Асановій Є.С.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013190010003315 від 10 червня 2014 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Кам'янка Березнівського району

Рівненської області, громадянина України,

проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1,

за ст. 307 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Бернадської-Ісаєвої С.П. на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 08 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1,

за участю прокурора Ткачук Г.В.,

засудженого ОСОБА_1 в режимі відеоконференції

його захисника адвоката Раулець М.М.,

у касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини ОСОБА_1, просить ухвалу апеляційного суду щодо нього скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. Вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції, а саме - положень ст. 69 КК України, та невиконання вказівок суду касаційної інстанції, внаслідок чого ОСОБА_1 призначено покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості.

В запереченнях на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_1 та його захисники Гаврилюк В.В. та Раулець М.М. вказують на безпідставність її доводів та вважають, що ухвала апеляційного суду щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_1 покарання є законною та обґрунтованою. Зазначають, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи з дитинства, а його донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 потребує хірургічного лікування в умовах очного відділення РОДЛ, надаючи копії документів на підтвердження цих обставин.

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 05 грудня 2014 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 307 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено раніше обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, маючи умисел на незаконний збут психотропної речовини, придбав у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленої особи психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін.

11 червня 2014 року близько 13 години на вул. Київській в м. Рівне в ході проведення оперативної закупівлі ОСОБА_1 незаконно збув ОСОБА_6 за 100 грн. один поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка згідно висновку експерта № 476 від 12 червня 2014 року є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, - метамфетаміном, вагою 0,0059 г у перерахунку на суху речовину.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 08 листопада 2016 року вказаний вирок щодо ОСОБА_1 змінено та вказано вважати його засудженим за ст. 307 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 ч.ч. 1, 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна. Знято арешт на майно ОСОБА_1 накладений на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 25 червня 2014 року, а саме - гараж АДРЕСА_2 в гаражному кооперативі "Атек" та належить йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 10 червня 2010 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради ( т. 1 а.с. 46).

ОСОБА_1 взято під варту в залі суду та строк відбування покарання вказано рахувати з 08 листопада 2016 року.

В решті вирок суду залишено без зміни.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про обґрунтованість касаційної скарги, доводи захисника і засудженого про заперечення проти касаційної скарги та обґрунтованість ухвали апеляційного суду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 307 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушень та особі засудженого внаслідок м'якості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки апеляційного суду щодо призначеного покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

При цьому, відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, обставини того, що він повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному та своїми діями сприяв розкриттю злочину, тривалий час перебував на обліку у лікаря нарколога з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання психостимуляторів (метамфетаміну) синдром залежності, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дочку, а кількість збутого ним наркотичного засобу є незначною. Обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було.

Вказав апеляційний суд і про те, що ОСОБА_1 з часу вчинення ним кримінального правопорушення (більше двох з половиною років) до дня розгляду справи в апеляційному суді добровільно проходить курс реабілітації, психологічної корекції та соціальної адаптації у ТОВ "Наркологічна клініка "РЕСЕНС", проходження якого закінчив.

Врахувавши вказані обставини, частину з яких визнавши такими, що пом'якшують покарання, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для застосування до ОСОБА_1 положень частини 1 та 2 статті 69 КК України та призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі санкції частини 2 статті 307 КК України та без призначення йому додаткового покарання у виді конфіскації майна. Водночас, апеляційний суд обґрунтовано не знайшов підстав для застосування положень ст. 75 КК України та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Отже, покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а рішення в частині призначеного ОСОБА_1 покарання постановлено з дотриманням вимог ст. 439 ч. 2 КПК України, оскільки попередня ухвала апеляційного суду скасовувалась із підстав м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання із одночасним застосуванням положень ст.ст. 69, 75 КК України за умови якщо не буде встановлено інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновок суду щодо виду та розміру покарання. Суд апеляційної інстанції, встановивши ряд обставин, що пом'якшують покарання, які не були встановлені судом першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку щодо можливості застосування положень ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_1 покарання нижчого від найнижчої межі санкції частини 2 статті 307 КК України та без призначення йому додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування або зміни судового рішення, також не виявлено.

Крім того, на адресу касаційного суду надійшло клопотання від цивільної дружини засудженого ОСОБА_7, в якому вона просить залишити ухвалу апеляційного суду від 08 листопада 2016 року без зміни, оскільки покарання у виді 3 років позбавлення волі є достатнім для виправлення її чоловіка, зазначаючи про те, що у неї із ОСОБА_1 є дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка у 2016 році захворіла, у зв'язку із чим потребує лікування та догляду як з боку матері, так і з боку батька.

З наданих суду касаційної інстанції характеристики та довідки начальника відділення соціально-психологічної служби ДУ "Полицька виправна колонія № 76" вбачається, що засуджений ОСОБА_1 працює, не допускав порушень режиму утримання, стягнень не має.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги, скасування ухвали апеляційного та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (1402-19) , колегія суддів

ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 08 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.