Верховний Суд України на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії

під головуванням голови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

М.Є. Короткевича

за участю заступника Генерального прокурора України

В.В. Кудрявцева

розглянув 12 березня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за клопотанням заступника Генерального прокурора України, внесеному за поданням п'яти суддів, про перегляд у порядку виключного провадження вироку Сакського міськрайонного суду АР Крим від 11 травня 2006 року та постанови судді Верховного Суду України від 26 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1.

Вироком Сакського міськрайонного суду АР Крим від 11 травня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженеця с. Білецьке Ст. Костянтинівського району Хмельницької області жителя с. Степове

Сакського району АР Крим, раніше судимого:

5 листопада 1992 року Сакським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 101 КК України (1960 (2001-05) р.) на 4 роки

позбавлення волі. Звільнений 5.11.1996 року;

15 лютого 2000 року Алуштинським міськсудом за ч. 2 ст. 140 КК України (1960 (2001-05) р.) на 2 роки

позбавлення волі. Звільнений 23 серпня 2000 р.

на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 11 травня 2000 року (1713-14) ,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) до позбавлення волі на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України (2341-14) .

В апеляційному порядку цей вирок не переглядався.

Місцевим судом ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, у липні 2005 року, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, повторно вчинив крадіжку майна, що належало ОСОБА_2, на загальну суму 1800 грн..

У клопотанні прокурор порушує питання про перегляд постановленого місцевим судом рішення у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що дії ОСОБА_1 не містять такої кваліфікуючої ознаки, як повторність і повинні бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України (2341-14) .

Клопотання про перегляд судового рішення щодо ОСОБА_1 підтримано п'ятьма суддями Верховного Суду України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Кравченка К.Т., заступника Генерального прокурора України Кудрявцева В.В., який підтримав клопотання і просив його задовольнити, перевіривши матеріали кримінальної справи та викладені у клопотанні доводи, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України вважають, що клопотання прокурора є підставним і підлягає задоволенню.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки чужого майна відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, і є правильним.

Проте, кваліфікувавши дії винного за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) , як таємне заволодіння чужим майном, вчинене повторно, суд неправильно застосував кримінальний закон.

Як видно із матеріалів справи, вироком Алуштинського міського суду АР Крим від 15 лютого 2000 року ОСОБА_1 був засуджений за ч. 2 ст. 140 КК України (1960 (2001-05) р.) до позбавлення волі на 2 роки. Постановою Перевальського районного суду Луганської області від 23 серпня 2000 року ОСОБА_1 звільнено від покарання на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 11 травня 2000 (1713-14) року.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 КК України (2341-14) повторність відсутня, якщо особу за раніше вчинений злочин було звільнено від кримінальної відповідальності, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

Згідно із ч. 5 ст. 90 КК України (2341-14) , якщо особа котра відбула покарання, але до закінчення строку погашення судимості знову вчинила злочин, то перебіг строку погашення судимості для неї переривається і обчислюється заново. У такому випадку строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання за останній злочин.

Відповідно до п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Кримінального кодексу України (2341-14) 2001 року, правила, встановлені Кримінальним кодексом України 1960 (2001-05) року, щодо погашення або зняття судимості, поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності новим Кодексом, за винятком випадків, коли цим Кодексом пом'якшується кримінальна відповідальність зазначених осіб.

Як убачається зі справи, на момент вчинення ОСОБА_1 крадіжки майна ОСОБА_2, відповідно до положень ст. 89 КК України (2341-14) , сплинув строк погашення судимості за попередній корисливий злочин. Тому його злочинні дії слід було кваліфікувати не за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) , а за частиною першою цієї статті, оскільки така кваліфікуюча ознака, як повторність - відсутня.

З огляду на наведене із зазначеного вироку необхідно виключити кваліфікуючу ознаку повторність та перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 на ч. 1 ст. 185 КК України (2341-14) , залишивши міру покарання призначену місцевим судом.

Керуючись ст.ст. 400-4, 400-10 КПК України (1001-05) , Верховний Суд України

у х в а л и в:

клопотання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Вирок Сакського міськрайонного суду АР Крим від 11 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) на ч. 1 ст. 185 КК України (2341-14) і вважати його засудженим за цією статтею до позбавлення волі на 1 рік, а на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільненим від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на засудженого обов'язків передбачених п. 3 ст. 76 КК України (2341-14) .