Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Квасневської Н.Д.,

суддів Сахна Р.І., Пузиревського Є.Б.,

при секретарі Гапоні В.О.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12013270080000066, захисника ДобровольськогоВіктора Анатолійовича, на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 травня 2016 року про обвинувачення

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1

раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 березня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваний мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 грн, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_2 звільнений від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати в сумі 26 944 грн. Вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 23 травня 2016 року вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник Добровольський В.А. порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилається на порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, що потягло необгрунтоване засудження ОСОБА_2 Вважає, що суд допустив неповноту та однобічність судового слідства, не дав належної оцінки зібраним доказам, не звернув уваги, що автомобіль засудженого ОСОБА_2 під час ДТП перебував у нерухомому стані, а автомобіль потерпілого ОСОБА_3 виїхав на зустрічну смугу руху, що свідчить про відсутність в діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Вважає, що вирок суду ґрунтується на припущеннях, в основу обвинувачення покладені недопустимі докази. Вказує, що апеляційний суд не звернув уваги на вказані порушення та необгрунтовано залишив вирок без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 23 листопада 2007 року о 12.00 год, керуючи технічно справним транспортним засобом марки "GAETANO LAND CRUISER", державний реєстраційний номер НОМЕР_1,та, рухаючись по автодорозі сполученнямЧернівці-Тереблече зі сторони м. Чернівці в напрямку с. Валя Кузьміна Глибоцького району Чернівецької області в с. Коровія Глибоцького району Чернівецької області, порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б), 10.1, 10.4 та 34 (1.1) Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , не врахував дорожньої обстановки та вимог горизонтальної розмітки, почав виконувати поворот ліворуч, при цьому не переконався, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам руху, частково виїхав на зустрічну смугу руху, перетнувши при цьому суцільну лінію дорожньої розмітки лівою частиною автомобіля, не надав переваги у русі автомобілю марки "CHEVROLET EPICA", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався в зустрічному напрямку,під керуванням ОСОБА_3, та допустив зіткнення автомобілей.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки "CHEVROLET EPICA" ОСОБА_3 отримав тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі що призвели до довготривалого розладу здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог статей 410- 411 КПК України доводи щодо неповноти та однобічності судового розгляду не перевіряються судом касаційної інстанції, оскільки є предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який згідно зі ст. 409 КПК України має право на скасування вироку з зазначених підстав.

Доводи касаційної скарги захисника ДобровольськогоВ.А. про незаконність вироку щодо ОСОБА_2 аналогічні доводам, які були наведені в йогоапеляції, вони були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх такими, що не відповідають зібраним у кримінальному провадженні доказам. Апеляційний суд проаналізував такі доводи, дав на них вичерпні відповіді та, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника, відповідно до вимог ст. 419 КПК України,зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необгрунтованими.

Погоджуючись з висновками місцевого суду, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху за наведених у вироку обставин підтверджено показаннями потерпілого ОСОБА_3 про обставини, за яких сталася дорожньо-транспортна пригода, даними протоколів огляду місця події, в тому числі додаткового огляду; даними протоколів огляду транспортних засобів "GAETANO LAND CRUISER", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та "CHEVROLET EPICA", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в тому числі додаткового огляду; даними протоколу відтворення обстановки і обставин події за участю потерпілого ОСОБА_3; висновками комісійних комплексних транспортно-трасологічних та судово-автотехнічних експертиз Донецького НДІСЕ від 27.06.2012 року та Одеського НДІСЕ від 29.07.2013 року, які не суперечать між собою та об'єктивно узгоджуються з висновками комісійної комплексної транспортно-трасологічної та судово-автотехнічної експертизи Харківського НДІСЕ від 10.01.2011 року про те, що дії водія автомобіля "GAETANO LAND CRUISER" ОСОБА_2 в даній дорожньо-транспортній ситуації не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) і вимогам розділу 34 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) в частині лінії 1.1 дорожньої розмітки і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди.

Суд дав повну і всебічну оцінку доказам у справі та дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 порушенні правил безпеки дорожнього руху за обставин, викладених у вироку. Таким чином, судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи. Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість засудженого є належними, допустимими, достатніми і достовірними, вони узгоджуються між собою, тому суд обгрунтовано поклав їх в основу вироку.

Судом першої та апеляційної інстанцій ретельно перевірялися доводи засудженого ОСОБА_2 про те, що ДТП сталася не з його вини, оскільки він знаходився на своїй смузі руху у нерухомому стані, а автомобіль потерпілого ОСОБА_3 виїхав на зустрічну, тобто на його смугу руху, та визнані необгрунтованими. Мотиви на спростування доводів засудженого наведені у вироку та в ухвалі.

За таких обставин висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, є обґрунтованим. Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.

При перегляді справи в апеляційному порядку, апеляційним судом належним чином перевірені доводи, які були наведені в апеляційній скарзі захисника, та прийнято рішення з наведенням докладних підстав в ухвалі, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути кримінальне провадження і винести законні та обґрунтовані рішеннящодо ОСОБА_2, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 травня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника Добровольського В.А. - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення йоскарженню не підлягає.