Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Слинька С. С.,

суддів

Вільгушинського М. Й., Наставного В. В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 квітня 2017 року,

вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 квітня 2017 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності.

Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він не погоджується з вказаними судовими рішеннями.

Виходячи з положень ст. 429 КПК України касаційна скарга має відповідати вимогам, визначеним ст. 427 цього Кодексу, відповідно до яких у касаційній скарзі зазначаються: найменування суду касаційної інстанції; прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є, судове рішення, що оскаржується; обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції; перелік матеріалів, які додаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).

Однак, касаційна скарга засудженого не відповідає наведеним вимогам процесуального закону.

Так, ОСОБА_4 у касаційній скарзі, вказуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність як на підстави для скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції та оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, не наводить належного обґрунтування зазначених позицій з огляду на положення статей 75, 76, 412, 413 КПК України. При цьому, засуджений, по суті, порушує питання про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 429 КПК України у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України та п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 квітня 2017 року щодо нього залишити без руху і надати йому для усунення вказаних недоліків п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог суду касаційну скаргу йому буде повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.