Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Британчука В.В., суддів: Єленіної Ж.М., Щепоткіної В.В., розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 21 листопада 2016 року,

За указаним вироком, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, судимого за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2014 року за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк два роки зі звільненням на підставі ст. 75 КК від відбування основного покарання з випробуванням зіспитовим строком тривалістю два роки, засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки один місяць з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 27 грудня 2015 року близько 03.00 год., перебуваючи у будинку АДРЕСА_2, вчинив крадіжку майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на суму 2 000 і 10 000 грн відповідно.

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи доведеності винуватості і правильності кваліфікації вчинених ним дій, просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, про що наводить відповідні доводи.

Розглянувши касаційну скаргу, дослідивши додані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні ОСОБА_1 покарання місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції,врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину (середньої тяжкості), обставини його вчинення, дані про особу засудженого, який є судимим, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з 1988 року перебуває на обліку у лікаря нарколога, а також обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, повне відшкодування заподіяної потерпілим шкоди та відсутність обставин, що його обтяжують. Врахував суд і те, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2015 року (яка не була виконана) скасовано звільнення від відбування покарання та направлено ОСОБА_1 для відбування, призначеного вироком від 13 жовтня 2014 року, покарання.

Доводи про незаконність цієї ухвали місцевого суду не мають правового значення у цьому провадженні, адже у будь-якому випадку, якщо новий злочин вчинено до повного відбуття покарання за попередній, суд зобов'язаний призначити особі остаточне покарання на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків.

Тобто, у даному разі, не має значення чи ухвалювалось рішення про скасування звільнення від покарання за ст. 75 КК, виконано воно чи ні.

З огляду на викладене місцевий суд обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання з дотриманням вимог статей 50, 65, 71 КК. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим унаслідок м'якості не вбачається.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, у межах своїх повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК, за апеляційною скаргою захисника за доводами, аналогічними за своїм змістом доводам касаційної скарги засудженого, ретельно перевірив їх, дав їм належну оцінку й ухвалив рішення, яке відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Переконливих доводів для зміни судових рішень та звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК з касаційної скарги не убачається.

Оскільки зі скарги та судових рішень убачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає, у відкритті касаційного провадження належить відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, п. 6 розділу XIІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , суд

Відмовити засудженому ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою.

Ухвала оскарженню не підлягає.