Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Мороза М.А., Слинька С.С.,

при секретарі Гапоні В.О.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016020220000130 від 12 лютого 2016 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця

м. Могилів-Подільський Вінницької області, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1,

за ст. 185 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 22 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1,

за участю прокурора Жукова О.В.,

у касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових злочинів неможливе без його ізоляції від суспільства. Вказує на те, що апеляційним судом проігноровано допущене судом першої інстанції неправильне застосування положень статті 75 КК України, не виконано вимоги ст. 419 ч. 2 КПК України та в ухвалі не зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою.

Вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26 квітня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено відповідні обов'язки.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим з урахуванням вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 березня 2016 року у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено відповідні обов'язки.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 12 лютого 2016 року приблизно о 01 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи у приміщенні кафе "Жіночі сльози", що за адресою: вул. Сагайдачного, 7А в м. Могилів-Подільський Вінницької області, впевнившись, що за його діями не спостерігають сторонні особи, шляхом вільного доступу, з гаманця, який знаходився у жіночій сумці, що належить ОСОБА_3 та яка висіла на сидінні стільця біля столику, за яким відпочивав ОСОБА_1, вчинив крадіжку грошей у сумі 400 грн. Після вчиненого ОСОБА_1 з місця події зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 400 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 22 вересня 2016 року вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора залишено без зміни.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про обґрунтованість касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 185 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ст. 374 ч. 3 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються мотиви призначення покарання, обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, а також мотиви звільнення від відбування покарання, у разі прийняття такого рішення.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

При цьому, відповідно до ст. 75 КК України суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, проте таке рішення має бути обґрунтованим і мотивованим із зазначенням у вироку підстав та обставин для такого звільнення.

Як вбачається з вироку, суд, призначаючи покарання засудженому та звільняючи його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, послався на обставини справи, дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває та те, що він раніше судимий. Врахував суд першої інстанції обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання він має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи. Зокрема, суд, застосовуючи ст. 75 КК України, в повній мірі не врахував тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, обставину того, що ОСОБА_1 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, яка є такою, що обтяжує покарання.

Крім того, судом першої інстанції не дано належну оцінку та не враховано особу засудженого ОСОБА_1, який, хоч і вчинив злочин за новим вироком до постановлення вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 березня 2016 року за ст. 185 ч.ч. 1, 2, 3, 70 КК України, за яким його звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та призначено покарання за правилами ст. 70 ч. 4 КК України, проте раніше вже засуджувався цим же судом вироками від 20 липня 2011 року за ст. 185 ч. 1 КК України та від 26 жовтня 2011 року за ст. 122 ч. 1 КК України. При цьому, вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звільнявся від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, однак, порушивши умови такого звільнення, 26 листопада 2012 року був направлений для реального відбування покарання у виді обмеження волі. Таким чином, ОСОБА_1 раніше засуджувався за умисні злочини середньої тяжкості, тяжкі злочини та злочини корисливого характеру, відбував покарання у виді штрафу та у місцях обмеження волі, звільнявся на підставі ст. 75 КК України та умовно-достроково, проте на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний корисливий злочин.

Суд апеляційної інстанції зазначені обставини належним чином не врахував, залишив поза увагою доводи прокурора щодо безпідставного застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України, їх ретельно не перевірив, відповіді на них не дав, а прийняте рішення належним чином не мотивував.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання, не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м'якості.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора -задоволенню.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України (4651-17) та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (1402-19) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції,задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 22 вересня 2016 рокущодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.